Квітка кохання

О, як я хочу, тільки б знала, Все перелить тобі тепло, Аби воно в тобі, кохана, Нашим Безсмерттям проросло! 30.9.2001 р. ПОКИ ЖИТИМУТЬ ЖІНКИ... Нас всіх захоплює – я знаю – Жіночість ніжної душі, Тому ми всі жінок кохаєм І пишем оди їм свої. І скільки житиме Планета, І будуть феї на Землі, То стільки й житимуть поети І їм складатимуть пісні. 4.11.1961 р. ЖИТТЯ, ЯК НИТОЧКА Літа біжать, неначе коні, Немов листки календаря, І снігом падають на скроні Від букви А до букви Я. Життя, як ниточка тоненька, Яке потрібно берегти, Спочатку береже вас ненька, А далі сам себе храни. 1.2.1997 р. ПРИШИТИЙ Якось я по полю брів І дівчини погляд стрів, І мов Хтось нову дав душу, Що не міг я й з місця зрушить. Ніби на уроці мови: Слово є, а нічим мовить, І стою, немов пришитий, І не знаю, що робити? 10.9.1990 р. КОГО ЛЮБИТЬ? Ти б під кожного підлізла, Тільки б був він золотий... Тож, якщо на тебе лізти, Краще вже відразу вбий. 14.9.1989 р. ЩЕДРИЙ РАЙ Любиш його? Забудь про мене! Із двох одного вибирай! Кому скажи, моя міледі, Такий потрібний коровай? Я теж люблю часом амури, Але не ту, що всіх пасе... Яка не робить шури-мури, Яка мене одного жде. 1.2.1986 р. КОХАНІЙ Моїй коханій вісімнадцять І так вже більше тридцяти, Хто хоче в цім переконатись, То може й сам в мій дім зайти. Давайте вип’єм за ці руки, Які накрили всім цей стіл, За те, що вміє скалить зуби, Як хтось чужий заходить в двір. Давайте вип’єм за це чудо, Що, як коза, весь день кричить, Й порадимо не скалить зуби Як хо… до пенсії дожить. 20.12.1990 р. НІКОЛИ НЕ ХИТРУЙ Якщо ти хочеш мужа мать, Менше потрібно хитрувать, Бо хай хоч як тебе кохає, Та зла ніхто не забуває. 19.6.2007 р. ЧОГО ЩЕ ТРЕБА? Ти вже й не дивишся на мене, Чи ж я тобі уже не люб? Чого ж тобі, скажи, ще треба, Як є вже льох і хата в зруб? 20.8.2007 р. СУМ І ВІТЕР А сум такий, як в полі вітер, Ніхто не їде, не іде. Куди ж дівать кохання квіти, Якщо мене ніхто не жде? А сум такий, неначе вітер, Що зачепився в проводах, А вже кінчається і літо, А ти, немов на яйцях птах. 19.3.1978 р. СПІШИВ ДОДОМУ Я відмовляв собі у всьому, Сидів на хлібі і борщі, Але завжди спішив додому, Щоб відіслать тобі вірші. 30.5.2002 р. МИСЛИВЦІ Ми всі – мисливці в цьому світі, Такий настав напевно час, Що ми на «кізочок» полюєм, А ті з теличками – на нас. Ми всі в житті одного хочем, Й чи варт у тому нас корить, Що в кожного стріляють очі, Щоб десь іще когось «убить». І цього нам не заперечить, Бо всі ми кізки й жеребці, І кожна хоче, вибачайте, У всіх «посидіть» на кінці. Такі усі ми. Не вагайтесь, Але про це усі мовчать. Отож, танцюйте, веселіться І як говорять: – Так держать!. Ось і моя прийшла з «роботи», Немов підстрелена коза... Видно тяжка... була охота, Що навіть буци не зняла. 26.9.2007 р. ЛИСТЯ В ЖОВТНІ Облінились зовсім друзі Що й з дружинами не сплять. А дружинам що робити, Як у рай ще не спішать? Бо дружина, як й рослина: Як її не поливать, То, гляди, за рік, за другий Може навіть і зів’ять. А найкращі листя в жовтні Перед тим як облетять, То ж його в той час потрібно Як частіше поливать... Бо ота хвилина щастя – Може, то якраз той крок, Що наблизить вас до Бога, До небес і до зірок. Бо енергія кохання Не зникає в небесах І вона за рік чи другий Знов появиться в квітках. А тому, як хочеш, брате, Щоб коханим був твій внук, Передай йому кохання Через Космос з власних рук! 13.1.2003 р. БУФЕРА В цеї жінки буфера