Кров Дракона. Хто із нас жертва?

Король подивився на чаклуна в очікування розуміння. Фалмін промовчав, але згідно кивнув.

— Усе це буде можливим лише при наявності відданих людей, Фалміне. Людей, які не зрадять ні при яких обставинах. Таких я і намагаюся тримати поруч із собою.

– І як, виходить? — запитав Фалмін, на що Сигізмунд посміхнувся. Лише губами.

— Як тобі сказати. Є і віддані лорди, і ті, хто любить лизати проміжності: графи, барони, знатні й відомі лицарі. Більшість із них були при моєму батькові-тирану, і нажили землі та титули за його правління. Однак, ти розумієш, що просто так відібрати усе це я не можу. Принаймні не зараз. Задля їх стримування я тримаю генерала Даалаха та військо відданих мені воїнів. Навіть свій чародій із вищих магіків є — Ігрев Лакретій-Мірте. Чув про нього?

— Чув, знайомий з ним особисто, не раз доводилося виконувати для нього замовлення.

— Ну от, навіть чародій такого ґатунку є, але у всій цій колегії не вистачає чогось, хм, особливого.

— Дозволю собі здогадатися, володарю, ви говорите зараз про Благандійського Чаклуна, який буде виконувати всю брудну роботу, чи не так?

Сигізмунд здивувався прямоті та різкості чаклуна, відвернувся і сів за стіл, вказавши Фалміну рукою на стілець, що стояв поруч із ним. Чаклун присів під пильним поглядом королівських очей. Норенгардець поклав долоні на стіл, із викликом поглянув на гостя.

— Ти дуже здогадливий, Фалміне, але все ж таки маєш рацію не до кінця. Я хочу мати не просто Благандійського Чаклуна при дворі, а друга, досвід і робота якого є унікальними. Ти єдиний у своєму роді. Від правління Дратона ніхто більше ніхто не знає про драконів стільки, як ти, саме тому мені й потрібна така людина.

Фалмін кашлянув, відвів погляд від сірих очей короля, поглянув йому за спину, у вікно.

— Відкрию вам секрет, володарю, але тільки між нами. Я не єдиний такий.

– І як ти про це дізнався? — зацікавлено запитав Сигізмунд.

— Спробуєте підшукати мені заміну? — випалив чаклун.

— Ні, проста цікавість. — король, попри велике бажання, пропустив ці слова крізь вуха, — Усі ми прагнемо до нового, чи не так?

— У селах часто співають про так званих Вбивць Драконів, оспівують їх діяння, які мені точно не можна приписати. Я розпитував тих людей, вони говорили, що до їхніх сіл дуже рідко приходять незнайомці міцної статури й із дивною поведінкою. Вони беруть контракти на драконів чи, якщо немає таких в окрузі, на інших крилатих потвор.

— А якісь матеріальні докази існують? — підсунувшись трішки ближче, запитав король. Фалмін одразу помітив у його очах іскорку зацікавленості й допитливості.

— На жаль, немає, лише слова й здогадки, але пошукати ваша розвідка може.

Сигізмунд нічого на це не сказав. Він двічі плеснув у долоні й до кімнати одразу зайшов слуга.

— Поклич Ігрева. Негайно.

Чоловік, поклонившись, одразу побіг за чародієм. Фалмін мовчав, спостерігаючи за діями короля.