Кров Дракона. Хто із нас жертва?
- Автор: Мулик Назар
- Серия: Кровь дракона #1
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Кров Дракона. Хто із нас жертва?». Краткое содержание книги:
Магічний світ стає сильнішим і небезпечнішим для людей та королівств, особливо через свого очільника — Самаеля, чия жага до влади межує лише із його силою. Королі готуються до нових звершень, а люди молять богів про спокій та мир…
Фалмін — вбивця драконів та чоловік із поглядом самої Смерті, зробить усе заради єдиної доньки та її безпеки. Головне питання лише в тому, яку ціну доведеться йому сплатити.
— Вина, тисяча триста тридцять другого, андурського білого.
Слуга, почувши наказ, одразу вийшов, через хвилину повернувся із графином світлого напою, розлив його в два бокали. За ним зайшло ще троє, які поставили на невеличкий столик закуску. Король махнув рукою, відпустивши слуг.
— Старе андурське вино, що може бути краще.
— Дайте вгадаю, старе норенгардське вино?
Сигізмунд усміхнувся кутиками губ, не даючи побачити свою справжню реакцію.
— Ну що ж, за зустріч! — піднявши бокал у бік Фалміна проголосив король, але пив стримано.
— Володарю, я так розумію, у вас є справа до мене? — сказав обережно чаклун, на що король допив вино, з'їв лимон, при цьому абсолютно не скривившись.
— Так, Фалміне, ти маєш рацію. Покликав я тебе точно не для того, аби розпивати вино.
— Я уважно вас слухаю.
Сигізмунд, який був по натурі своїй холериком і не міг довго сидіти на місці, піднявся, обійшов крісло, підійшов до картин, які роздивлявся десять хвилин тому. Фалмін також підвівся, поставивши повний фужер із вином назад на стіл.
— Слава про тебе ходить Благандією вже не один рік, а подвиги, які ти звершив, змушують від заздрощів червоніти чоловіків, і від бажання потрапити до тебе в ліжко пищати жінок. Твоя історія мені відома й радіти в ній, на жаль, мало від чого.
Фалмін слухав і намагався зрозуміти, чого цим хоче добитися король, але Сигізмунд незворушно стояв навпроти картин, роздивляючись зображені на них обличчя та події минульщини.
— Скажу прямо: мені абсолютно паралельно, що кажуть про тебе лицарі, барони, лорди й ще всяка шваль. Ти зробив для цих земель чимало і, якби це дивно не звучало, зробив навіть для Норенгарда. Я, як король справедливий, вирішив тобі дечим віддячити.
Фалмін здивовано підняв брови. Норенгардець, побачивши це, вказав поглядом на свій стіл.
— Друга стопка паперів від мене.
Фалмін взяв їх в руки, прогорнув декілька листків і завмер. У цих доповідях йшла мова про найманих вбивць, яких було вбито в таборі принца Талара, також декілька відомостей про окремих персон. Декілька листків присвячувалося якомусь Етто із Синіра, у цій же доповіді вказувалося ще декілька прізвищ, про які Фалмін нічого не знав. Було ясно тільки те, що король має інформацію про вбивць, які були підіслані до чаклуна.
— Гадаю, ти чув про мою розвідку, яка славиться своїм вмінням добувати те, чого б, здавалося, добути неможливо?
— Чув, — зрозумівши, сказав Фалмін, міцно стиснувши папери в руках, — але навіщо вам ці імена?
— Вони потрібні не мені, а тобі, Фалміне. Я, як людина амбіційна, маю доволі незвичну звичку — дізнаватися про все, перш ніж про це довідаються мої союзники або вороги. Але не турбуйся, — король усміхнувся, — там не написано нічого важливого, чаклуне. Анітрішечки, тому що я керуюся наступним правилом: усе найпотаємніше повинно міститися в голові, а не на паперах.
Сигізмунд забрав із рук Фалміна папери, окинув мимовольним поглядом і кинув на стіл. Чаклун вирішив промовчати й слухати далі. Було зрозуміло, що розмова набирає все більш серйозних обертів і дивуватися йому доведеться ще не раз.
— Мені відомо багато, Фалміне, повір на слово.
— Вірю, володарю.
— Бачу, що ти хочеш щось запитати. Кажи.
— Мілорде, я трішки знаюся на королівській волі й на тому, що ті королі можуть побажати за такі дані, а тому й боюся подумати, що ви попросите в мене взамін на цю інформацію. До того ж, знаючи, що ви відрізняєтесь від інших монархів, здогадуюся, що ціна буде величезною.
Сигізмунд помовчав, довго дивився у вічі Фалміну. Робив це скоріше, аби випробувати нерви чаклуна. Нарешті повільно підійшов ближче, майже впритул, випрямившись.
— По-перше, я не змушую тебе «купувати» ці відомості, це вже твій вибір. По-друге, ти правильно висловився, сказавши, що я не такий як усі, тому коли ти чекаєш від простого короля якоїсь підстави чи невигідних умов, то до мене цього не віднось. Не буду просити про щось неможливе. Ніколи.
Фалмін, уважно слухаючи й не перебиваючи, кинув погляд за спину короля і побачив позаду карту Благандії, на якій стояло чимало різних прапорців і було намальовано багато стрілочок і хрестиків на місцях міст, в основному вадрійських і тальгрієнських.
Норенгардець розвернувся, поглянув на назви міст, сіл, річок і лісів, гір та рівнин. Сумно посміхнувся.
— Благандія. Скільки ж бід і горя вона пережила, — промовив Сигізмунд арне Гіаль Янагаль, на що Фалмін, погоджуючись, кивнув. — Наші предки сотні років намагалися це змінити, але все марно. Люди тут занадто жорстокі і войовничі, аби наступив мир.