Анатомія неоголошеної війни
- Автор: Савченко Микола Олексійович
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Українська перспектива
- ISBN: 966-7243-20-6
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Анатомія неоголошеної війни». Краткое содержание книги:
Наведено факти взаємодії командної ланки ЧФ з по-сепаратистському налаштованими організаціями, партіями та депутатами кримського парламенту і колишнім президентом Криму. Розкривається ряд серйозних помилок окремих керівників України, через які не вдалося своєчасно розв’язати проблему чорноморського флоту. особливе місце займає розповідь про скорумпованість вищих чинів чорноморського флоту, про розпродаж, розкрадання та вивезення цінного майна.
Важливу увагу приділено портретам тих, хто створював Військово-Морські Сили України, показано успіхи і патріотизм цих людей, а також їхні помилки. Читач узнає про основні етапи будівництва українських ВМС з 1991 до 1997 року.
В березні на нараді керівники господарств, партій та рухів Косівського і Верховинського районів утворено Гуцульський фонд відродження ВМС у місті Косові.
За ініціативою голови Долинського районного відділення Руху Любові Бобрової місяць лютий було оголошено місяцем допомоги ВМС.
У Долинському і Рогатинському районах учинили так само за прикладом своїх земляків.
Гуманітарну допомогу було доставлено з усіх районів. Снятинський меблевий комбінат виготовив і направив офіцерам ВМС три вагони меблів. Ініціатива, що зародилася серед жителів сіл та міст Iвано-Франківщини, швидко стала поширюватись в Україні.
За ініціативою спеціального кореспондента газети “Молодь України” Володимира Притули по всій Україні було розгорнуто акцію “Українським морякам — українськi книги”. До 179-ї річниці з дня народження Т. Шевченка народний депутат України Микола Поровський і Володимир Притула вручили екіпажеві корабля спеціального призначення “Славутич” 500, а СКР-112 — 200 книг, що були надіслані з усієї України для корабельних бiблiотек.
У квітні 1993 року в місті Сокалі Львівської області створено фонд підтримки ВМС, у серпні — Тернопільський, у вересні — Галицький при Личаківській райраді народних депутатів Львова. До Галицького фонду приєдналися Золочівський та Стрийський райони. В листопаді створено Каховський фонд відродження при Каховській райраді.
На кінець 1993 року у Військово-Морських Сил України зав’язалися місцеві зв’язки з Закарпатською і Волинською областями. Галицький і Тернопільський фонди надали чималу допомогу ВМС у підготовці й забезпеченні першого в історії українського флоту походу сторожового корабля “Гетьман Сагайдачний” до французького порту Руан. За значний внесок в організацію матеріальної допомоги та розвиток шефства над ВМС наказом командувача українським флотом Почесними знаками орггрупи Військово-Морських Сил було нагороджено представника Президента України в Снятинському районі Василя Юркевича, голову Снятинської райради Михайла Буграка, iнструктора райради Петра Тимчука, керівника Долинського районного відділення Руху Любов Боброву, директора видавництва “Веселка” Ярему Гояна, голову Личаківської райради м. Львова Iвана Левицького та інших.
Ми були дуже вдячні цим людям. Народні пожертвування дали змогу активізувати будівництво житла для українських моряків, відремонтувати кораблі. Проте правової основи шефства над ВМС, як і раніше, не було. І тільки у вересні 1994 року в Києві учасники конференції Асоціації демократичного розвитку та самоуправління України, в роботі якої, крім голів та представників міських Рад, узяли участь депутати Верховної Ради і представники адміністрації Президента України, звернулися до Президента України з пропозицією про надання негайної допомоги флотові та про організацію шефства.
7 жовтня 1994 року вийшов Указ Президента України “Про органiзацію шефства над кораблями ВМС України”. Допомога, зрозуміло, була потрібна. Але брати в народу, знаючи про важке життя в Україні, все ж було соромно. Пам’ятаю, деякі офіцери навіть відмовилися їхати до своїх земляків і бути в ролі прохачів при укладанні договорів про допомогу. Не поїхав і я на свою Луганщину, бо знав, як жилося в Донбасі людям, таким, як моя мати. Багато регіонів України, не чекаючи цього Указу, вже допомагали українському флотові, і ця допомога була щирою і значною. Нам усім треба було вклонитися в ноги тим, хто в таку тяжку годину ще й нам допомагав.
Міцні шефські зв’язки встановилися між екіпажами кораблів, підрозділами й частинами ВМС та трудовими колективами Львівської, Iвано-Франківської, Херсонської, Тернопільської, Дніпропетровської, Запорізької та інших областей, з багатьма громадськими і творчими організаціями. Командування ВМС щомісяця одержувало десятки листів з усіх регіонів України і від органів державної влади, від різних організацій, а також від окремих осіб з висловленням готовності зробити свій посильний внесок у святе діло — будівництво українського флоту.
Побувала в нас і делегація з села Рожнiв Косівського району Iвано-Франківської області. Очолювала її секретар товариства “Просвiта” міста Косова Софiя Михайлівна Киндря. Кілька днів у холодний зимовий час добиралися вони до Севастополя, щоб поспілкуватися з моряками і піднести їм, як за наш час, дуже цінний подарунок — набір духових інструментів для оркестру. Чим, як не великою любов’ю до свого рідного флоту, можна пояснити такий святий порив людей.