Українські билини (збірка)
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Мифы. Легенды. Эпос
Электронная книга - «Українські билини (збірка)». Краткое содержание книги:
Дякує цар Константин Боголюбич Іллі Муромцю:
— Виручив ти нині нас, передчасну смерть відвернув. Призначу я тебе воєводою 10, тільки зостанься у нас жити.
— Спасибі тобі, царю, — відказав Ілля Муромець. — Три години всього я тобі прослужив, а вже хліб-сіль ти мені даєш і привітним словом наділяєш. А як був я у князя Володимира цілих тридцять літ, не вислужив ані хліба-солі, ані слова привітного 11. Та не можу я в тебе лишитися, бо чекає мене товариш мій на дорозі.
Насипав йому цар Константин Боголюбич по чаші щирого золота, відбірних перлів та чистого срібла. Висипав Ілля дарунки в кишеню, цареві Константину Боголюбичу подякував. Розпрощався із царем і в дорогу вирушив.
Дійшов до місця умовленого, а там на нього Іванище чекає. Поскидав Ілля з себе одежу калічу та постоли, із семи шовків сплетені, взувся в чобітки сап’янові, вбрався у свій одяг барвистий. Сів на доброго коня свого, а до Іванища звернувся:
— Ніколи більше татарів не лякайся, захищай Русь від поганих.
І поїхав Ілля Муромець до Києва.
1 Тут ідеться про так зване паломництво до Єрусалима, яке виразно фіксується в часи Київської Русі. Паломники, що мандрували, аби вклонитися Гробу Ісуса Христа (Гріб Господній), ходили до Єрусалима з усіх кінців Європи. В літературі Київської Руси-України збереглося так зване «Ходіння Данила-паломника», яке описує таку подорож. Сам Данило-паломник був ігуменом якогось, можливо, Чернігівського, монастиря, в 1106–1108 роках здійснив подорож до Палестини і 1113 року описав її.
2 Ясна річ, що татари ніколи не завойовували Царграда. Деякі дослідники вважають, що тут ідеться про захоплення Константинополя турками, що сталось у середині XV століття, власне 1453 року, тобто що це билина пізня. Може, й так, але нам здається, билина відбиває вельми давні події, принаймні той час, коли візантійські імператори запрошували в своє військо русів (до Володимира Великого), які допомагали їм відбивати ворожі напади. Візантія, незважаючи на свою могутність, не раз бувала утиснена ворогами.
3 Сажень — очевидно, тут мається на увазі косовий сажень — відстань між кінцем ноги і піднятою рукою. Отже, богатир, за цими мірками, був не вельми високий.
4 Тут, імовірно, пропуск; після того як Іванище розправився з татарами, мав би бути епізод з боротьбою із самим Ідолищем, якого Іванище перемогти не зумів, навіть злякався його, про що свідчить закінчення цієї билини, де Ілля каже: «Ніколи більше татарів не лякайся!»
5 Свідчення, що Ілля Муромець був із молодших богатирів, а Іванище — із старших.
6 Цар Константин Боголюбич — ідеться про котрогось із дванадцятьох візантійських імператорів. Можливо, про Константина Багрянородного, який правив у 945–959 роках. Саме цей Константин приймав у себе княгиню Ольгу і вмовив її прийняти християнську віру (через це й Боголюбич). Знаємо також те, що Володимир посилав до Візантії в допомогу шість тисяч своїх вояків. Отож, може, йдеться тут про Константина IX, що правив у 975—1028 роках, спершу разом із Василем Другим, а потім самостійно. Може бути, що це узагальнена назва царя.
7 Тут відбито реалії досить давнього часу, коли дружини русів наймалися за гроші на службу до візантійських імператорів. Серед українських колядок збереглася одна, що відбиває ці події і звичаї. Наводимо її тут, з’єднавши мотиви різних варіантів:
Ой під вербою, під зеленою,
Стояла рада — хлопців громада;
Радили ж вони добрую раду:
«Ой, ходімо ж ми до ковальчика,
До ковальчика, до золотника,
Покуймо ж собі мідяні човни,
Мідяні човни, золотії весла.
Ой пустимо ж ся на тихий Дунай,
Долів Дунаєм під Царгород,
Ой чуємо ж там доброго пана,
Що платить добре за служеньку.
Ой дає на рік по сто червоних,
По сто червоних, по коникові,
По коникові та по шабельці,
Та й по шабельці, по парі сукон,
По парі сукон та й по шапочці…
8 Корчага — глиняний посуд для напоїв із вузьким горлечком.
9 Піп ростовський — запозичення з билини ростовського епосу про Олексія Поповича. Ідеться про Левонтія Ростовського.
10 Тут маємо запозичення з билини про Іллю Муромця та Солов’я-розбійника з епізоду про облогу Чернігова.
11 В билині відбито мотив незгоди Іллі Муромця з князем Володимиром. її пояснити можна так: Володимир був самодержавним князем й упосліджував київське віче, а Ілля Муромець являв собою образ землі Київської.
Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.