Літа зрілості короля Генріха IV

Насправді вона не просто приїхала сюди, а, по суті, втекла, бо Суассон винуватив Катрін у своїй невдачі на виборах. Він казав, що вона діяла проти нього, на користь свого брата, і тому прощання їхнє було холодне. Це не вперше вони так розлучалися, щоб потім помиритись. Забагато вже вони змарнували обоє, щоб їм варто було жертвувати ще й самими своїми взаєминами. Вони, як і щоразу, зійдуться знов, але тепер Катрін почувала страх. Вона сиділа в братової коханки, пригнічена тривогою — як за нього, так і за себе. Габрієль почувалась так само, і коли не щось інше, то передчуття, яке без слів передавалось одній від одної, вже єднало їх. Цьому сприяло й ще багато дечого, а найголовніше — Катрін знала, що в Габрієлі буде дитина.

Коли вони перемовлялись, то тільки пошепки, але здебільшого мовчали — під впливом напруги й поважного настрою в цьому домі.

— Вже чотири години, як вони насідають на нього. Чи він підписав? — спитала сестра.

— На завтра все буде готове. Мені він не каже ні «так», ні «ні», тільки дослухається до чогось ізгори і все таїть у собі,— відказала коханка. Довгенько обидві мовчали, тоді вона почала ще тихіше: — Я ж хотіла, щоб це обминуло його. Саме тепер… — це вже майже нечутно, — коли я чекаю… Коли він чекає сина від мене.

Сестра зрозуміла по самому віддиху коханки — чи, може, здогадалася, легенько провівши рукою по її животу. Вона обняла Габрієль і сказала їй на вухо:

— Ми — одна родина. Я чекаю твоєї дитини разом з тобою.

Так було висловлене те, що Габрієль мала на думці, відколи сестра її любого владаря ввійшла до неї. Її прийнято… Вона вже не чужа. Зате чужими здалися їй обрахунки її тітки де Сурді. Коли вона, Габрієль, має стати королевою, справді королевою, це станеться природно, завдяки її лону, а ще тому, що сестра короля, яка зацікавлено провела по її животу рукою, віднині й надалі — і її сестра.