Кишеня, повна жита
- Автор: Кристи Агата
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-4009-4 (fb2)
- Переводчик: Виктор Иосифович Шовкун
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Кишеня, повна жита». Краткое содержание книги:
Пет здавалася спантеличеною.
— Я вас не розумію.
— Нічого дивного, моя люба. Але, можливо, одного дня ви мене зрозумієте. Якщо хочете послухатися моєї поради, то коли щось у вашому житті почне складатися не так, то найліпшим виходом для вас, я думаю, буде повернутися в ту країну, де ви були щасливою в дитинстві. Повертайтеся до Ірландії, моя люба. До коней і собак. До всього, що вам дороге.
Пет кивнула головою.
— Іноді я думаю, мені слід було зробити це, коли помер Фредді. Але в такому випадку, — її голос змінився й полагіднів, — я ніколи не зустрілася б із Лансом.
Міс Марпл зітхнула.
— Ми тут не залишаємося, — сказала Пет. — Ми повертаємося до Східної Африки, як тільки тут усе буде прояснено. Я така рада.
— Нехай Бог благословить вас, люба дитино, — сказала міс Марпл. — Людина потребує багато мужності, щоб пройти крізь життя. Я думаю, у вас вона є.
Вона поплескала Пет по руці й, відпустивши її, пішла до парадних дверей, за якими чекало її таксі.
Міс Марпл приїхала додому пізно ввечері того дня.
Кітті — остання випускниця притулку Святої Віри — відчинила перед нею двері й привітала її, сяючи від радості.
— Я приготувала вам на вечерю оселедця, міс. Я така рада, що ви повернулися додому — ви бачите, що в домі все дуже гарно. Я тут усе ретельно прибрала.
— Дякую, Кітті, — я дуже рада, що повернулася додому.
Міс Марпл нарахувала на карнизі шість павутин. Ці дівчата мають звичай ніколи не підводити голову! Проте Кітті все ж таки старалася, і міс Марпл не стала їй дорікати.
— Ваші листи в холі, на столі, міс. Один із них помилково потрапив до сусідів. Так буває часто, адже адреси у вас схожі, а почерк такий поганий, що цього разу я анітрохи не здивувалася. Господарі дому кудись виїздили, і дім був замкнений, але вони відразу передали листа, як тільки повернулися. Сказали, вони сподіваються, що він не дуже важливий.
Міс Марпл забрала свою кореспонденцію. Лист, про який згадала Кітті, лежав поверх усіх інших. Слабкий спогад промайнув у голові міс Марпл, коли вона побачила карлючкуватий почерк із чорнильними плямами. Вона розірвала конверт.
«Шановна мем,
сподіваюся, ви мені вибачите, що я наважилася вам написати, але я справді не знаю, що мені робити, адже в мене й у думках не було вчинити щось погане. Шановна мем, ви тільки почитайте газети, усі вони пишуть, що було вбивство, але то не я вчинила його, справді не я, бо я ніколи б не зробила нічого поганого, та й він би не зробив, це я про Алберта кажу. Мабуть, ви не знаєте, хто такий Алберт, але ми зустрілися минулого літа й хотіли одружитися, але в Берта не було таких прав, бо його позбавив їх, обшахрувавши його, той самий містер Фортеск’ю, який щойно помер. Але містер Фортеск’ю все заперечував, і всі йому вірили, а Бертові не вірили, бо він багатий, а Берт бідний. Але Берт мав друга, що працював там, де вони виготовляють нові ліки, ті самі, що їх вони називають ліками правди, можливо, ви читали про них у газеті, такі ліки примушують людину казати правду, хоче вона цього чи не хоче. Берт хотів побачитися з містером Фортеск’ю в його кабінеті 5 листопада, він мав намір прийти до нього з адвокатом, а мені доручив подати йому ліки за сніданком того ранку, і тоді вони спрацювали б у ті хвилини, коли вони до нього прийшли б, і він би визнав, що Берт каже правду. Тож я, мем, поклала їх у мармелад, але тепер він мертвий, і я думаю, може, ті ліки були надто сильними, але Бертової вини там немає, бо Берт ніколи нічого подібного не вчинив би, але я не можу сказати про це поліції, бо вони подумають, що Берт зробив це умисне, а я знаю, що це не так. О, мем, я не знаю, що мені робити і що сказати, а поліція не виходить із дому, і вони ставлять запитання, і дивляться на мене так суворо, а я не знаю, що мені робити, і я нічого не чула про Берта й не знаю, де він тепер є. О, мем, мені нічого не хотілося б у вас просити, але якби ви погодилися приїхати сюди й допомогти мені, вас вони послухалися б, а ви завжди були такою до мене доброю, а я не хотіла зробити нічого поганого, і Берт також не хотів. Допоможіть нам, будь ласка, якщо зможете. З повагою
Ґледіс Мартін.
P. S. Посилаю вам світлину Берта й мене. Один із хлопців зняв нас у таборі й віддав карточку мені. Берт не знає, що вона в мене є, — він не любить зніматися. Але погляньте, мем, який він гарний».
Міс Марпл, стуливши губи, поглянула на фотографію. Дівчина й молодик, яких було там знято, дивились одне на одного. Погляд міс Марпл ковзнув від патетичного, закоханого обличчя Ґледіс із ледь відкритим ротом до іншого обличчя — смуглявого й гарного, усміхненого обличчя Ланса Фортеск’ю.