Кишеня, повна жита

— А що ж то було, на її думку? — Голос інспектора Ніла досі звучав недовірливо.

— Я схильна вважати, вона думала, що то наркотик, який примушує людину бути відвертою, — сказала міс Марпл. — Дуже цікаво, знаєте, і дуже повчально, які вирізки сьогодні роблять ці дівчата з газет, щоб потім їх зберігати. Протягом уже кількох століть вони вирізають одне й те саме. Рецепти краси і як причарувати чоловіка, у якого ти закохалася. Усілякі відьомські поради та методи чаклування, а також чудесні події. Сьогодні вони всі звалені в одну купу в розділі «Наука». Ніхто більше не вірить у марсіан, не вірить у те, що хтось може змахнути чарівною паличкою й перетворити тебе на жабу. Але якщо ти прочитаєш у газеті, що вчені можуть пересадити тобі гланди й розвинути у твоєму тілі властивості жаби, то хто завгодно може в це повірити. І прочитавши в газетах про наркотики, які спонукають людину розповідати правду, Ґледіс цілком повірила, коли він сказав, що саме це вона має підкласти містерові Фортеск’ю в мармелад.

— Коли хто їй сказав? — запитав інспектор Ніл.

— Алберт Івенс, — сказала міс Марпл. — Хоч це, звичайно, не його справжнє ім’я. Але хай там як, а вони зустрілися в таборі літніх вакацій, і він підкотився там до неї, і звабив її, і, я так розумію, розповів їй якусь історію про несправедливість, або переслідування, або щось у такому дусі. Хай там як, а ідея полягала в тому, що Рекс Фортеск’ю повинен зізнатися в тому, що він накоїв, і повернути награбовані гроші чи щось там іще. Звичайно, я не можу довести, що все було саме так, інспекторе Ніл, але я твердо переконана, що все було десь приблизно так. Він умовив її найнятися сюди на службу, а сьогодні зовсім неважко — адже домашньої прислуги не вистачає — здобути те місце, яке ти захочеш. Персонали домашніх слуг безперервно змінюються. Потім вони вдвох домовилися про дату. Ви мусите пам’ятати, що на останній поштовій листівці він написав: «Не забувай про дату». То мав бути великий день, для якого вони працювали. Ґледіс мала підкласти наркотик, який він їй дав, у банку з мармеладом так, щоб містер Фортеск’ю з’їв його за сніданком, і вона також насипала жито йому в кишеню. Я не знаю, яку історію він розповів їй, аби пояснити, навіщо потрібне те жито, але, як я сказала вам на самому початку, інспекторе Ніл, Ґледіс Мартін була дуже довірлива дівчина. Годі навіть уявити, у що вона могла б повірити, якби пристойний молодик доклав певних зусиль, аби переконати її в цьому.

— Розповідайте далі, — сказав інспектор голосом, у якому лунала певна розгубленість.

— Певно, вони домовилися, — провадила міс Марпл, що в той день Алберт прийде до нього в офіс, і на той час наркотик правди спрацює, і містер Фортеск’ю в усьому зізнається, і таке інше, і таке інше. Ви можете собі уявити, які почуття опанували бідолашну дівчину, коли вона почула, що містер Фортеск’ю помер.

— Але в такому разі, — заперечив інспектор Ніл, — вона повинна була б зізнатися.

Міс Марпл гостро запитала:

— А які були перші слова, що вона вам сказала, коли ви її допитували?