Єретики Дюни

При перших же звуках вони втрьох скоцюрбилися під захистом скель біля печерного входу до не-кулі.

Звуки, що наповнили їхню ніч, годі було точно описати: пронизливий шум, частково механічний, частково пищання, зойки, сичання. Земля раз у раз здригалася від глибинних вибухів.

Теґ знав ці звуки. Там ішла битва. Він чув сичання вогнеметів позаду. На далекому небі спалахували піки променів тяжких лазерострілів.

Щось блиснуло вгорі, тягнучи за собою рій синіх і червоних іскор. Ще й ще раз! Земля затремтіла. Теґ носом утягнув повітря: палена кислота і слід часнику.

Не-кораблі! Їх багато!

Вони приземлялися в долині під древньою не-кулею.

— Назад усередину! — наказав Теґ.

Кажучи це, побачив, що вже запізно. Довкола них розпочався людський рух. Теґ здійняв свій довгий лазеростріл і скерував його вниз по схилу, у напрямку найпронизливішого шуму та найближчого помітного руху. Звідти долинав багатоголосий людський крик. Між деревами, що закривали поле битви, залітали вільні світлокулі. Їх випускали ті, хто звідти наближався. Несені холодним вітром світлокулі танцювали і дрейфували вгору узгір’я. Темні постаті рухалися при цьому змінному освітленні.

— Лицепляси! — прохрипів Теґ, розпізнавши напасників. Ці мандрівні вогні за кілька секунд випливуть з-поміж дерев, а менше ніж за хвилину дістануться до них!

— Нас зрадили! — скрикнула Люцілла.

З узгір’я над ними долинув гучний рев:

— Башаре!

Численні голоси!

«Бурзмалі?» — спитав себе Теґ. Глянув угору, тоді вниз, на лицеплясів, що невпинно наближалися. Нíколи розбиратися і вибирати. Він нахилився до Люцілли:

— Це Бурзмалі над нами. Бери Дункана і тікайте!

— Та що, як…

— Це наш єдиний шанс!

— Ти дурень! — звинуватила вона його, хоча й слухняно оберталася при цьому.

Теґове «Так!» аж ніяк не втихомирило її страхів. От що буває, коли покладаєшся на чужі плани!

Дункан думав інакше. Він зрозумів, що задумав Теґ, — пожертвувати собою, аби вони вдвох могли втекти. З ваганням дивився, як знизу до них наближаються напасники. Побачивши його вагання, Теґ гукнув:

— Це бойовий наказ! Я твій командир!

То був найближчий до Голосу тон, який Люцілла будь-коли чула від мужчини. Вона вирячилася на Теґа.

Усе, що бачив Дункан, — це обличчя Старого Герцога, який наказував йому підкоритися. Цього було цілком досить. Він ухопив Люціллу за руку і, перш ніж потягти її схилом угору, сказав:

— Відкриємо вогонь прикриття, коли виберемося звідси!

Теґ не відповів. Доки Люцілла й Дункан дряпалися вгору, він присів навпочіпки за покритою снігом скелею. Знав, що тепер мусить дорого продати своє життя. А ще знав, як це мусить бути: несподівано. Останній розчерк старого башара.

Напасники підбігали дедалі швидше, обмінюючись схвильованими вигуками.

Налаштувавши лазеростріл на максимум випромінювання, Теґ натис гачок. Унизу, впоперек схилу пронеслася вогненна дуга. Дерева спалахували й падали. Люди кричали. На такому рівні розряджування зброї вистачить ненадовго, та миттєвого ефекту вистачило для нищівної розправи.

У раптовій тиші, що настала після першого пострілу, Теґ змінив позицію. Перебрався під захист іншої скелі, ліворуч, і знову послав палючий промінь у низ темного узгір’я. Над поваленими деревами й розчленованими тілами зосталося лише кілька летючих світлокуль, які витримали перший спалах.

Його другу контратаку привітали нові крики. Він обернувся і поповз крізь скелі до іншого боку печерного входу в не-кулю. Там спрямував свою вогненну мітлу до підніжжя протилежного схилу. Ще крики. Ще полум’я і падіння дерев.

Ніхто не відкрив вогонь у відповідь.

«Вони хочуть узяти нас живими!»

Тлейлаксу готові були послати стільки лицеплясів, щоб він розрядив на них свій лазеростріл!

Теґ перекинув ремінь старої Харконненівської зброї, краще приладнавши її на плечі та приготувавшись до атаки. Витяг майже спорожнілу зарядку сучасного лазеростріла, перезарядив його та поклав зброю на камінь. Сумнівався, чи матиме змогу перезарядити другу зброю. Хай думають, що у нього вичерпалися набої. Та на крайній випадок він мав за поясом два Харконненівські пістолети. З близької відстані битимуть потужно. Хай-но підійдуть ближче ті, Пани тлейлаксу, з наказу яких відбулася ця різня!

Теґ обережно підняв довгоцівковий лазеростріл із каменю та відступив, підіймаючись угору, до вищих скель, ледь звернувши ліворуч, а тоді праворуч. Двічі зупинився, щоб промести схили внизу короткими серіями, наче заощаджуючи заряд. Не було сенсу намагатися приховувати рухи. Вони вже піймали його життєвідстежувачем, крім того, на снігу зоставалися сліди.

Несподівано! Чи зможе він притягти їх ближче?

Високо над печерним входом до не-кулі Теґ знайшов у скелях чимале заглиблення, дно якого було заповнене снігом. Стрибнув униз, зайняв цю позицію і захоплено глянув: з неї відкривалося чудове поле обстрілу. Кілька недовгих секунд вивчав це місце. Згори його захищали вищі стрімчаки, з трьох сторін відкриті схили. Він обережно здійняв голову і спробував заглянути вгору, за скельний захист.