Тварина, обдарована розумом

– Інакше кажучи, — заявив він, — ми просимо в Сполучених Штатів дозволу на своє існування й одержуємо ласкаву згоду! Ми просимо їх урятувати фунт стерлінгів, і вони рятують його! У нас немає дельфінів, та не варто бентежитися, вони позичать нам своїх! Якось Дізраелі мовив про Ірландію, що вона перебуває по відношенню до нас у становищі «величного жебрака», в такому ж становищі тепер ми самі перебуваємо по відношенню до Сполучених Штатів. — (Протести). — Ми не маємо більше незалежної економіки, не маємо грошей, не маємо зовнішньої політики. — (Вигуки: «Деголлівець! Деголлівець!») — Коли любити Великобританію означає бути деголлівцем, тоді так, я деголлівець. — (Сміх). — Як я можу це приховати? Занепад нашого престижу в світі й наші розрахунки на Сполучені Штати мене приголомшують. Факти незаперечні, й треба бути лицеміром, щоб відвертатися від них: ми перетворюємося на колонію колишньої нашої колонії! — (Вигуки: Shame! Shame![44]).

У Франції депутат Маріус Сільвен, один з найвпертіших представників опозиції, звернувся з такими словами до прем’єр-міністра:

— Ви справедливо щойно віддали належне американській науці, яка зробила «незвичайний стрибок уперед», навчивши розмовляти дельфінів. Чудово, пане прем’єр-міністре, але цього замало. Я пропоную вам піти трохи далі в своїх міркуваннях. Франція не має дельфінів, що розмовляють. У Сполучених Штатів вони є. Таким чином, чи вважаєте ви, що слід було нам виходити з НАТО 1969 року, в той історичний момент, починаючи з якого кожен військовий флот матиме потребу в цих незамінимих помічниках, щоб захищатися й робити розвідку? — (Оплески на лавах Федерації й Демократичного центру). — Словом, я закликаю уряд подивитися реально на факти, а не поринати в мрії величності, які надихає вузький націоналізм. — (Протести депутатів від ЮНР). — Відкрийте очі, панове! Франція з економічних, фінансових й військових можливостей маленька країна, яка не годна «іаre da se»[45]! — (Рішучі протести ЮНР, «незалежних» і на деяких лавах комуністів). — Ви заперечуєте? — (Вигуки: «Так! Так!») — Ну що ж, у такому разі скажу, що Франція мусить вибирати: або ж вона погодиться повернутися до НАТО — (протести ЮНР і комуністів) — і тоді її кораблі отримають захист від американських дельфінів, без якого нині військовий флот може перетворитися на металобрухт — (протести); — або ж Франція навчить своїх дельфінів. — (Вигуки: «Авжеж, авжеж! Чом би ні?») — Кажете, чом би ні? Я приєднуюся. — (Іронічні вигуки серед представників ЮНР: «Тоді голосуйте з нами!») — Як і ви, я запитую: чом би ні? Однак я не голосуватиму з вами й зараз скажу чому. Та спочатку поміркуйте над деякими фактами й цифрами. Сполучені Штати нараховують сто п’ятдесят дельфінознавців, Японія — вісімдесят, Англія й Федеративна Німеччина — кожна по п’ятнадцять. А чи знаєте ви, панове, скільки Франція має дельфінознавців? Двох! — (Вигуки й протести). — Кажу, двох. Панове з парламентської більшості, ви з 1958 року тримаєте владу в своїх руках. А скажіть, що ви зробили за ці роки для дельфінознавства? Я відповім за вас: нічого! Нічогісінько! — (Оплески й протести). — Чи організували ви дослідження в галузі дельфінознавства? Ні! Чи створили ви й фінансували лабораторії по вивченню дельфінів? Ні! Потурбувалися ви про те, щоб підготувати дельфінознавців? Ні! Наловили ви дельфінів у Середземному морі, щоб вивчати їх? Ні! Чи бодай спорудили ви басейни, де в майбутньому можна було б тримати дельфінів? Ні. Один з двох французьких дельфінознавців попросив у вас куточок острівця, що біля Марселя, аби там розмістити дельфінів. Дали ви його йому? Ні! А чи знаєте ви, пане прем’єр-міністр, куди збирається піти цей дельфінознавець, щоб вивчати дельфінів? Я вам скажу: до Сполучених Штатів![46] (Сміх, оплески й вигуки протестів).