Тварина, обдарована розумом

Правду кажучи, хор прославляння і виявлення любовних почуттів до дельфінів, що розпочався 20 лютого, був неодностайний. Подекуди лунали невдоволені голоси, й преса негайно підхопила їх з потреби суперечностей, що спить десь у глибині людської душі. Якийсь Т.В.Мейсон, оптовий торговець залізним товаром, колишній кандидат на пост сенатора від одного з південних штатів, поставив у своїй галасливій промові кілька гнівних запитань: «Чому, — запитував він, — наш дельфін зветься Іваном? Професор Севілла — комуніст? А коли так, то як можна пояснити, що державне агентство доручило комуністові навчання дельфінів? Я маю двоє малолітніх дітей, — провадив гнівно Мейсон, — хлопчика й дівчинку. Сподіваюся, що колись вони, як і їхній батько, стануть добрими американцями. Одначе нізащо в світі, навіть за мільйон доларів, я не погодився б, аби комуніст навчав їх абетки».

На Адамсове запитання, який нелегковажно сприйняв це звинувачення, Севілла в офіційному повідомленні пояснив, що напередодні народження Фа він дивився кінофільм «Іван Грозний». Наступної днини, коли народилося дельфіня, один із Севіллиних помічників завважив, що воно проявило грізну життєздатність. «Що ж, у такому разі, — сказав Севілла, — назвемо його Іваном». Цей жарт, може, й не такий дотепний, проте тут не слід оголошувати тривогу. Зрештою звинувачення Т.В.Мейсона безпідставне, бо Іван не був відомий громадськості під іменем «Іван», а під іменем Фа, що його він сам дав собі.

Жвава перепалка спалахнула у конгресі між сенаторами Сейлсбері й Спарком, якого називали «римським сенатором» за пристрасть до латинських цитат. Сенатор Сейлсбері запропонував конгресові встановити стипендії, які б дозволили радянським дельфінам відвідати американські океанаріуми, аби наші вчені могли порівняти їх з їхніми американськими братами. Спарк красномовними слівцями відкинув цю пропозицію. Він заявив, якби навіть росіяни подарували США всіх своїх дельфінів, то не радив би конгресові погодитися брати такий дарунок. «Timeo Danaos, — заявив він, — el dona ferentes[39]». Він відкинув a fortiori[40], рішуче пропозицію запросити до США дельфінів, що займуться підривною діяльністю, за рахунок американського платника податків. Наприкінці він назвав пропозицію сенатора Сейлсбері «негідною й безвідповідальною».