Історія польсько-українських конфліктів т.3
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #3
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-62-5
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.3». Краткое содержание книги:
Кожного, хто високо оцінив важливість і актуальність виходу в світ трьох томів книги Миколи Сивіцького «Історія польсько-українських конфліктів», просимо приєднатися до нашої сердечної вдячності п. Ярославі Барусевич та Дослідній фундації ім. О.Ольжича в СІЛА за сприяння у виданні цієї книги.
Українське населення глибоко обурене такою поведінкою польської поліції і твердить: скільки на цій території перебуватиме польська поліція, стільки терористи здійснюватимуть акти терору проти українців.
Для заспокоєння цієї території з українською більшістю треба замість польської поліції запровадити постерунки української поліції.
III. Повіт Грубешів
1) 19.IX. 1943 під час здійснення служби у польській колонії Метелін, гміиа Меняни, поляки вбили двох українських поліцейських. Їх прізвища — Василь Юськів, Микола Олійник.
2) 28.III.1943 чотири польських бандити застрелили у селі Мірче, гміна Сагринь, таких українських селян: а) Івана Ковальчука, 62 роки, під час польових робіт; б) Дмитра Ковальського, 60 років, і його дружину; в) Настю Ковальську, 58 років, під час збору картоплі.
3) 30.ІХ.1943 два польських бандити вбили у селі Малич, гміна Вербковиці, таких українських селян: а) Володимира Захарківа, 52 роки; б) Антіна Гисія, 45 років, і його зятя; в) Антіна Кальницького, 27 років; г) Антіна Кулика, 27 років.
4) 1.Х.1943 польська банда чисельністю 200 осіб, йдучи з гмін Тишовці, Лащів і Котлиці, напала вночі на українське село Пасіки, пустивши з димом 30 господарств, вбивши 9 селян і поранивши 8. Слід при цьому зазначити, що місцева сторожа у складі 5 осіб боронила себе і село до останнього набою, і лише перевага нападників змусила її до відступу Це найкращий доказ, що місцева сторожа виконує свої завдання.
IV. Повіт Холм
1) 5.Х. 1943 о 7 годині ранку 2 поляки застрелили на дорозі до Холма референта Українського допомогового комітету в Холмі. Його прізвище Дмитро Скубій.
2) 6.Х. 1943 польські терористи вбили заступника директора цукрозаводу в Рейовці М. Стефановича.
3) Вночі з 18 на 19.ІХ.1943 поляки вбили в селі Селець, гміна Раколупи: а) керівника початкової школи Григорія Левицького, 53 роки; б) селянина Віктора Ковальчука.
Запровадження української поліції замість польської в повіті Холм видається особливо бажаним. Дуже важливо збільшити і зміцнити українські одиниці самооборони з метою заспокоєння повіту. (…)
С. 252:
1943, жовтень 18, Люблін
Інформація Українського допомогового комітету про ситуацію українського населення у Білгорайському повіті для керівника правління Любельського дистрикту
Після нападів на українців і на село Буковина, які відбулися відразу після переселенської акції, замахи на життя українців припинились. Бандити намагаються натомість змусити переселенців до втечі, застосовуючи масові безпардонні грабіжницькі напади, позбавляючи їх нерухомості, білизни, одягу, а передусім коней. Переселенців дуже часто б'ють, щоб вони боялись і виселилися. Ці бандитські очікування здійснились, а саме переселенці з села Яструбець (головним чином із села Михалів, округ Томашів) спішно покинули свої нові господарства. Також переселенці з села Буковина втекли всією громадою до своїх попередніх домівок, щоб працювати у Городиславицях робітниками у німецьких переселенців. Становище переселенців у Александрові особливо безнадійне. Незважаючи на сильні поліцейські постерунки, грабіжницькі напади у селі чиняться й серед білого дня. Тамтешні переселенці не можуть втекти тільки з тієї причини, що село оточене лісами, у яких владарюють бандити і кожного втікача безжально грабують. Без поліцейської охорони не можна ні увійти до Александрова, ні вийти із села. Становище цих переселенців погіршує той факт, що з таборів повертаються польські виселенці і погрожують українським переселенцям силовим усуненням. Навіть якщо це їм не вдається, то й тоді роботами на землі керують не українці, а поляки. Ті поляки, що повертаються, підтримують, як правило, зв'язки з бандитами у лісі та підбивають їх до усування силою українських переселенців. (…)
Нашому українському постерунку поліції вдалося віднайти бандитів, які свого часу здійснили напад на село Буковина. З їхніх зізнань випливає, що напад здійснили 86 польських селян з Буковини та із сусідніх сіл Яструбець, Домбровка і Поток. Командував цією бандою якийсь чоловік із села Буковина. Цей командир нещодавно звернувся до польської поліції і був прийнятий. Частина банди була захоплена. (…)
Довірена особа Укр. допомогового ком.
інж. Олег Кулиняк
* * *
Zbigniew Ziembikiewicz. W partyzantce u Rysia: Wspomnienia żołnierza I Batalionu Oddziałów Hrubieszowskich BCh[42]
C. 257: 25 березня 1945 року Станіслав Басай — «Рись», командир операційного підрозділу повітового командування у Грубешові, був захоплений бандою УПА «Ягоди» під час інспекції постерунку МО у Крилові. Побитого до нестями і зв'язаного шнурами, його перевезли до Шиховиці — місцевості, де проживали переважно українські націоналісти. Там у супроводі збудженого натовпу упівців, під час польового богослужіння, яке відправляв піп, він був живцем розтертий у господарському кираті, який обертала пара коней. (…)
42
Спеціальний батальйон, виділений командуванням БХ для боротьби з українцями, був сформований весною 1942 року під командуванням Станіслава Басая, псевдонім «Рись». Після виходу з БХ Басай був працевлаштований у МО.