Що впало, те пропало
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Bill Hodges Trilogy #2
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-9290-4
- Переводчик: Віталій Михалюк
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Що впало, те пропало». Краткое содержание книги:
У просторих кімнатах майже нічого не залишилося, від чого вони здаються ще просторішими. Кондиціонерів тут немає, тому всередині стоїть спека, а повітря віддає затхлістю й пилом. До того ж, оскільки вікна забиті, тут майже темно. Кроки Піта розносяться луною, коли він спочатку йде до найбільшої з кімнат, де колись молодь грала в настільні ігри й дивилася телевізор, а потім заходить до кухні. Двері в підвал теж замкнені, але ключ, яким він уперше хотів відчинити вхідні двері, підійшов. На щастя, виявилося, що електрику в будівлі не вимкнено — захопити з собою ліхтарик він не здогадався.
Він несе першу коробку вниз і бачить щось, що радує око: підвал забитий мотлохом. До однієї зі стін зсунуті десятки ігрових столів, біля іншої рядами складена, напевно, сотня складаних стільців. Тут повно частин старих стереосистем, давно застарілих ігрових приставок і головне — цілі купи картонних коробок, дуже схожих на його. Він заглядає в кілька з них і бачить старі спортивні кубки, фотографії місцевих команд вісімдесятих і дев’яностих років у рамочках, екіпірування кетчера, що бачило життя, рейвах у вигляді купи деталей з набору «Лего». Треба ж таке, дві картонки навіть підписані «Кухня»! Піт ставить свої поруч із цими останніми. Як там і було.
«Це найкраще, що я можу зробити, — думає він. А якщо ще пощастить вийти звідси й не нарватися ні на кого, хто почне запитувати, якого біса я тут роблю, буде взагалі чудово». Він замикає підвал, потім іде до головного входу, прислухаючись і весь час згадуючи, як приводив сюди Тіну, щоб вона не слухала, як лаються батьки. Щоб вони обидва цього не слухали.
Піт обережно визирає на Березову вулицю, бачить, що на ній нікого, і спускає візок Тіни сходинками. Повертається до дверей, замикає їх, після чого йде додому, не забувши знову помахати містеру Тайю. На цей раз махати простіше. Він навіть кілька разів кидає фрісбі Біллі. Другий у повітрі перехоплює собака, і вони обидва регочуть. Тепер, коли записники лежать у підвалі Залу відпочинку серед інших картонок, сміятися теж легко. Піт ніби весь став легше фунтів на п’ятдесят[67].
А то й на всі сто[68].
18
Коли Ходжес входить до передпокою крихітного номера на сьомому поверсі «Тернер білдінг» на Ловер-Марлборо-Стрит, Холлі схвильовано міряє кроки, з рота в неї стирчить ручка «Бік». Побачивши його, вона зупиняється.
— Ну нарешті!
— Холлі, ми розмовляли по телефону всього п’ятнадцять хвилин тому. — Він обережно дістає ручку в неї з рота й розглядає сліди від укусів на ковпачку.
— А здається, набагато довше. Вони там. Схоже, подруга Барбари плакала. У неї були червоні очі, коли я принесла їм кока-колу. Іди, Білле. Іди, іди, іди.
Торкатися Холлі він не стане, тільки не зараз, коли вона в такому стані. Мало що з нею з переляку станеться. Хоча зараз їй уже набагато краще, ніж коли він зустрів її вперше. Під терплячою опікою Тані Робінсон, Джерома й матері Барбари в неї розвинулося щось на кшталт смаку в одязі.
— Піду, — каже він. — Тільки я був би не проти спершу трохи розібратися. Ти знаєш, що взагалі відбувається? — Є багато різних варіантів, адже гарні діти не завжди такі вже й гарні. Це могла бути якась дрібна крадіжка в магазині або травка. Можливо, у школі їх хтось залякує. Або якийсь дядько зі швидкими рученятами й нетерплячими пальчиками. Принаймні можна бути впевненим (майже впевненим, усе можливо), що подруга Барбари нікого не вбила.
— Це брат Тіни. Тіна — це ім’я подруги Барбари, я вже казала? — Холлі не помічає, як він кивнув; вона пожадливо дивиться на ручку. Не отримавши її, береться за нижню губу. — Тіна думає, що її брат десь украв гроші.
— Скільки її брату?
— Навчається в середній школі. Це все, що я знаю. Можна мені мою ручку?
— Ні. Вийди на вулицю й викури сигарету. — Її очі піднімаються вгору й зміщуються ліворуч. Ходжес, коли ще був поліцейським, бачив цей красномовний рух багато разів. Олівер Медден навіть кілька разів таке виробляв, якщо пригадати, а щодо брехні Медден — профі. — Я ж кину…
— Лише одну. Це тебе заспокоїть. Ти їх нагодувала?
— Якось не подумала про це. Яка я…
— Нічого страшного. Сходи через вулицю купи чогось перекусити. «Нутрабар» або щось таке подібне.
67
50 фунтів = 22,68 кг.
68
100 фунтів = 45,36 кг.