Дівчина, що гралася з вогнем
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #2
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5421-0
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Дівчина, що гралася з вогнем». Краткое содержание книги:
Пізно ввечері у своїй квартирі вбито журналіста та його подругу, які вивчали канали постачання до Швеції секс-рабинь з Прибалтики та Східної Європи. Усі підозри падають на найдивнішу дівчину у світі з темним минулим — Лісбет Саландер.
Мікаель Блумквіст починає власне розслідування загибелі своїх колег і друзів, щоб знайти справжнього вбивцю і довести невинуватість Лісбет, яка колись врятувала йому життя.
По всій Швеції розпочато полювання на «вбивцю-психопатку», проте Лісбет Саландер не боїться кинути виклик усім — і мафії, і громадськості, і навіть самій смерті.
Ім’я Зали ні в тому, ні в тому документі не згадувалось, але, позаяк обидва були в папці під назвою «Зала», Лісбет зробила висновок, що тут має бути якийсь зв’язок з ним. Третій, і останній, документ цієї папки називався безпосередньо «Зала». Він був дуже короткий, і його зміст був розписаний за пунктами.
Згідно з відомостями Даґа Свенссона, починаючи з 1990 року ім’я Зали дев’ять разів згадувалось у зв’язку з наркотиками, зброєю або проституцією. Судячи з усього, ніхто не знав напевне, хто такий цей Зала, і різні джерела зазначали, що він югослав, поляк або, можливо, чех. Усі дані були отримані з других рук; ніхто з тих, з ким доводилося розмовляти Даґові Свенссону, особисто нібито ніколи не зустрічався із Залою.
Даґ Свенссон мав докладну розмову про Залу із джерелом Г. (Гюльбрансен?), в основному про те, чи міг Зала бути вбивцею Ірини П. У записі нічого не говорилося про те, якої думки дотримується щодо цього Г., зате там згадувалося, що питання про Залу стояло на порядку денному «спеціальної групи з розслідування діяльності організованої злочинності». Це ім’я стільки разів виникало з різних приводів, що поліція зацікавилась ним і намагалася з’ясувати, існує взагалі цей Зала чи ні.
Наскільки вдалося дізнатися Даґові, ім’я Зали вперше вигулькнуло у зв’язку із скоєним у 1996 році пограбуванням транспорту, що перезозив коштовності до Еркельюнґе. Грабіжники заволоділи сумою в три і три десятих мільйона крон, але так жорстоко між собою пересварилися, що вже наступної доби поліції вдалося виявити і захопити учасників зграї. За добу було заарештовано ще одну людину — злочинця-рецидивіста Сонні Ніємінена, члена клубу «Свавельшьо МК», який, згідно з показаннями свідків, спорядив злочинців зброєю для пограбування, за що був засуджений до чотирьох років тюремного ув’язнення.
Через тиждень після пограбування транспорту ще троє людей були заарештовані за співучасть. Таким чином, усього було притягнено до відповідальності вісім чоловік, семеро з яких вперто відмовлялися відповідати на питання поліції. Восьмий, дев’ятнадцятилітній хлопчисько на ім’я Бірґер Нордман, зламався і заговорив на допиті. Завдяки цьому обвинувачення завиграшки провело процес, а через два роки Бірґера Нордмана, що не повернувся у визначений час з відпустки, було знайдено мертвим під шаром піску в піщаному кар’єрі у Вермланді.
Як повідомляло джерело Г., поліція підозрювала, що ватажком зграї був Сонні Ніємінен, за наказом якого Нордмана було вбито, але довести це не вдалося. Ніємінена вважали особливо небезпечним і безжалісним злочинцем. У роки ув’язнення його ім’я згадувалося також у зв’язку з «Арійським братством» — організацією в’язнів нацистського напряму, яка, в свою чергу, була пов’язана з «Братством Вовчої Зграї», а звідти нитки вели вже до антигромадських об’єднань байкерів і таких нацистських організацій, що проповідують насильство, як, наприклад, «Рух опору» і таке інше.
Проте Лісбет Саландер цікавило зовсім інше. На одному з допитів покійний учасник пограбування Бірґер Нордман показав, що застосовувану під час нападу зброю вони отримали від Ніємінена, а тому, в свою чергу, передав її югослав на ім’я Зала, з яким Нордман не був знайомий.
Даґ Свенссон прийшов до висновку, що це було прізвиськом, яке зустрічалося в кримінальних колах. Позаяк у реєстрі населення не можна було знайти осіб на ім’я Зала, Даґ вирішив, що це кличка, проте могло бути й так, що під ним переховується особливо хитрий шахрай, який свідомо прибрав фальшиве ім’я.
В останньому пункті були відомості про Залу, отримані від журналіста Сандстрьома. Їх було не багато. За словами Даґа Свенссона, Сандстрьом якось говорив по телефону з людиною, що має це ім’я. У записах не повідомлялося, про що йшлося.
Близько четвертої години ранку Лісбет Саландер вимкнула ноутбук, сіла перед вікном і стала дивитися на море. Вона просиділа так дві години, задумливо скурюючи одну сигарету за другою. Їй потрібно було прийняти кілька стратегічних рішень, проаналізувати факти і зробити відповідні висновки.
Вона вирішила, що їй слід відшукати Залу, щоб раз і назавжди покінчити з усіма непорозуміннями.
У суботу ввечері, за тиждень до Великодня, Мікаель Блумквіст був у гостях в однієї давньої приятельки на вулиці Сліпґатан поблизу Хорістулла. Цього разу він проти звички прийняв запрошення на вечірку. Приятелька давно вже вийшла заміж і не виявляла ніякого бажання поновити з ним інтимне знайомство, але вона теж працювала в засобах масової інформації, і, випадково зустрічаючись, вони завжди віталися. Вона щойно закінчила писати книгу, над якою працювала десять років і яка була присвячена такому цікавому питанню, як жіночий погляд у журналістиці. Мікаель почасти допоміг їй у збиранні матеріалу, що й стало причиною нинішнього запрошення.