Сікстен
- Автор: Старк Ульф
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-657-2
- Переводчик: Галина Николаевна Кирпа
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Сікстен». Краткое содержание книги:
У хлопчика є кращий друг Юнте, у якого в голові постійно виникають чудові ідеї, які вони вирішують застосувати на практиці. І ось одна з таких ідей отримує несподіваний поворот, намагаючись відвернути татову увагу від Сікстена на щось інше, хлопці починають шукати татові подружку. Але завдання ускладнює те, що тато хлопчика після розлучення, здається, зовсім охолов до жінок, тому їм доведеться сильно постаратися, щоб здійснити свою затію.
— Агов! — гукає Сліпий Свен. — Куди ви?
— Я беру сьогодні вихідний, — відповідає Юнте.
На узбережжі Юнте виймає з пакета цілу купу газетних сторінок.
— Дивися, — каже він.
Юнте навіть не перевдягається. Він у сорочці, штанях і картузику з козирком. Бо не любить засмагати.
Потім Юнте розкладає перед Сікстеном газетні сторінки.
— Тут є всі види жінок, — каже він. — Лишається тільки вибрати.
— Що вибрати? — дивується Сікстен.
— Жінку, з якою твій тато одружиться. Тут їх скільки завгодно.
І це справді так. У газетах повно невеличких оголошень від жінок, які шукають собі чоловіків для спільного життя.
— Невже всі вони хочуть одружитися? — ошелешено питає Сікстен.
— Ага, — відповідає Юнте й показує одне оголошення. — Ось послухай! «Приваблива, молода вегетаріанка життєрадісної вдачі шукає охайного практичного чоловіка. Відповідати на 2591».
— Тато любить курятину, — каже Сікстен.
— Таж ми, друже, не будемо вибирати перше, що трапило під руку, — каже Юнте. — Проглянемо всю купу.
І вони проглядають. На це йде немало часу. Вони читають про порядних жінок, що люблять прогулюватися пішки, і жінок середнього віку, що люблять мандрувати.
Сікстен коли-не-коли окидає оком узбережжя.
— Тепер тобі треба визначитися, — каже Юнте.
— Але я не думаю, що якась із них і справді підійде, — відповідає Сікстен.
— А ось ця? «Струнка жінка шукає чоловіка, з яким приємно було б ходити в кіно і просто жити. Я — чуттєва, а ти — високий. Шлю фото. Бажано, щоб чоловік носив уніформу. Відповісти на 2623».
— О, — каже Сікстен. — Тато носить уніформу.
Потім він підводиться. Бо саме тієї миті побачив дівчину, яка стоїть неподалік у світло-червоному купальнику.
— Ну от, — каже Юнте. — Це саме те, що треба. Тож зупиняємося на 2623, так?
— Гаразд! — вигукує Сікстен. — Бувай, ще поговоримо!
І він чимдуж біжить до Емми.
Увечері, коли Сікстен збирається спати, приходить тато, щоб уголос почитати книжку. Він читає йому гарно ілюстровану книжку про мавпу, яку Сікстен любив слухати в шестирічному віці.
Тоді тато кладе мавпу біля Сікстена і вкриває обох.
— Добраніч, — каже він і підводиться.
— Тату, — каже Сікстен.
— Ну-у.
— Що означає «чуттєвий»?
Тато заклякає на місці.
— Чуттєвий? — перепитує він. — Ага, чуттєвий. Це означає... Навіщо тобі це знати?
— Просто цікаво.
— Он як. Власне, я знаю, що це означає. Тільки не знаю, як тобі пояснити.
— Це означає щось гарне?
— Так.
— Добре.
— Якщо ти трішки почекаєш, то я пошукаю в словнику.
Тато простує до дверей. Але коли доходить до порога, Сікстен ще раз його гукає.
— Що ще? — питає тато.
— Я вже знаю, що подарувати тобі на день народження, — каже Сікстен.
Коли тато повертається назад, Сікстен уже спить. Але тато все-таки знаходить те слово у товстому словнику.
Далі він мовчки його читає.
«Чуттєвий. Пристрасний, хтивий, жагучий».
Тоді здивовано дивиться на свого сплячого хлопчика.
А потім переводить погляд на фотографію своєї колишньої дружини, що висить на стіні.
ЛИСТ, ФОТО I КВИТОК У КIНО
Наступного дня Сікстен сидить у кімнаті Юнте. А Юнте сидить за письмовим столом, розклавши перед собою оголошення жінок, які хочуть вийти заміж. Оголошення чуттєвої пані він обвів червоним олівцем.
— Це нескладно, — пояснює він. — Той, кого зацікавила котрась жінка, всього-на-всього надсилає в газету листа. А звідти того листа пересилають їй.
— Атож, — каже Сікстен. — Але є одна проблема.
— Яка? — питає Юнте.
— Це неможливо, — відповідає Сікстен.
Юнте знімає окуляри й протирає скельця.
— Чому неможливо? — цікавиться він.
— Таж тато ніколи в світі не напише листа! — відповідає Сікстен.
— So what?[1] — питає Юнте. — А він і не писатиме.
— Ні? — каже Сікстен. — А хто писатиме?
— А як ти думаєш? — питає Юнте.
Юнте хоче стати письменником, як виросте. У нього під ліжком стоїть ціла картонна коробка з віршами.
Зараз він чухає потилицю, смикає себе за кінчик вуха і схиляється над друкарською машинкою. Потім починає вдаряти по клавішах.
— Треба знайти відповідний тон, так би мовити, — каже Юнте. — Щоб лист був простенький. І не дуже довгий. Вона, здається, не має нічого спільного з літературою.
«Зустрінемося в кінотеатрі. Сидітиму поруч тебе. А на уніформі буде троянда», — пише він.
1
То що? (англ.)