Сікстен
- Автор: Старк Ульф
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-657-2
- Переводчик: Галина Николаевна Кирпа
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Сікстен». Краткое содержание книги:
У хлопчика є кращий друг Юнте, у якого в голові постійно виникають чудові ідеї, які вони вирішують застосувати на практиці. І ось одна з таких ідей отримує несподіваний поворот, намагаючись відвернути татову увагу від Сікстена на щось інше, хлопці починають шукати татові подружку. Але завдання ускладнює те, що тато хлопчика після розлучення, здається, зовсім охолов до жінок, тому їм доведеться сильно постаратися, щоб здійснити свою затію.
І ось лист готовий.
— Тепер напишемо ім’я та прізвище твого тата, — каже він. — Вкладемо квиток з його фотографією й пошлемо.
Юнте розмашистим почерком пише: «Бенні Антонсон».
— Думаєш, вона прийде? — питає Сікстен.
— Звісно, прийде, — відповідає Юнте.
Квитки вони вже купили. Сікстен сам вибирав фільм, який тато й жінка 2623 дивитимуться. Бо він знає, що татові подобається.
Тож тепер не вистачало тільки фотографії.
Сікстен сидить на канапі з фотоальбомом на колінах. Він переглядає всі фотографії, де є мама, тато й він сам.
Ось мама сміється на камеру. Вона міцно тримає Сікстена за руку. А за їхніми спинами виблискує море. То було в Данії.
Це остання фотографія, яку він вклеїв до альбому.
Потім Сікстен вибирає одну з найперших фотографій. Ту, де тато був у боксерських трусах. Ту, де він напружує м’язи рук і всміхається мамі, що стоїть поруч.
Тільки-но Сікстен розрізає фотографію, як відчиняються двері в передпокій.
Та коли тато заходить у кімнату, він сидить з альбомом на колінах, наче нічого й не було.
— Он як, — каже тато. — Ти роздивляєшся давні фотографії? Може, подивимося разом?
— Ні, мені якраз треба вийти, — відповідає Сікстен.
— Тобі треба вийти саме тоді, як я прийшов? — дивується тато.
— Просто мені треба дещо влаштувати, — каже Сікстен. — Для твого дня народження. І це справді дуже спішно.
І Сікстен вибігає.
Залишившись сам, тато сидить на канапі й гортає альбом з фотографіями. Він навіть не питає, коли Сікстен повернеться додому.
Сікстен та Юнте стоять біля поштової скриньки неподалік хімчистки.
Вони засовують фотографію в конверт. Тоді про всяк випадок приклеюють аж три марки. Старанно їх послинивши.
— Ось так, — каже Юнте. — Тепер кидай у скриньку!
І Сікстен кидає.
Конверт із легеньким шурхотом падає у скриньку.
— А тепер сплюнь, — каже Юнте.
Сікстен спльовує на скриньку.
— Ні, тричі, — каже Юнте. — Щоб пощастило.
ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ З СЮРПРИЗОМ
Тато працював цілу ніч. Тож тепер він спить майже до вечора. Хоч сьогодні в нього день народження.
Аж тут до його кімнати заходять Юнте та Сікстен.
Юнте грає на своєму синтезаторі. Сікстен несе тацю, на якій стоїть чашка кави і лежать троянда, тістечко з універмагу та чималенький пакунок.
— For he’s a jolly good fellow[2], — співають вони.
— Пора вже прокидатися, — каже Сікстен.
Тато розплющує очі й усміхається.
— Авжеж, — каже він.
Потім він обіймає і Сікстена, і Юнте. Тоді відкушує шматочок тістечка й відсьорбує трохи кави, яку вони самі зварили.
— Може, розгорнете пакунок? — питає Юнте.
— Ну звісно, — каже тато.
Він зумисне не поспішає розв’язати стрічку. Потім поволі розмотує папір. Бере в руки картонну коробку, пробує її на вагу і ледь струшує.
— Невже це свічник? Той, що ти зробив на уроці праці? — питає він.
— Ні, я подарував його тобі торік, — каже Сікстен. — А цього року тебе чекає сюрприз.
Тоді тато порпається в коробці. І врешті-решт виймає з неї пакет бананових карамельок із крамниці Сліпого Свена. Та ще й конверт, де лежить квиток у кіно.
— Це на вечірній сеанс, — каже Сікстен. — На «Тарзана».
Тато дивиться на рожевий квиток, і йому на очі навертаються сльози.
— Уявляю, як то буде весело! — каже він.
— Напевно, так, — каже Сікстен.
О пів на сьому тато стоїть у передпокої й оглядає себе в дзеркалі з тріснутим склом.
— Не розумію, чого я маю йти в уніформі, — каже він. — У мене дурнуватий вигляд.
— Але ж сьогодні як-не-як твій день народження, — каже Сікстен. — І втягни живіт, якщо можеш. Ти взяв з собою карамельки?
— Узяв, — каже тато. — Так добре?
Юнте бере троянду й засовує її в петельку.
— Тепер добре, — каже він.
Потім тато йде.
— Не забудь, що на квитку зазначено місце, — нагадує Сікстен, перш ніж двері зачиняються.
Сікстен і Юнте біжать цілу дорогу. А потім дуже довго чекають. Їм не хочеться ризикувати, щоб тато, чого доброго, їх побачив. А з іншого боку, не хочеться проґавити цікавої сцени.
Розпашілі й спітнілі, вони сидять у темряві. Сидять всього на два ряди позад тата і дивляться на його потилицю.
Фільм уже почався. Тарзан сидить біля мавпи Чити.
А місце біля тата порожнє.
— Вона не прийшла, — шепче Сікстен.
— Може, просто запізнюється, — шепче Юнте.
2
Бо він найкращий у світі (англ.) — популярна привітальна пісня з нагоди свята.