Іван Сила на прізвисько «Кротон»
- Автор: Копинець Антон
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-966-97405-1-9
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Іван Сила на прізвисько «Кротон»». Краткое содержание книги:
Нарешті! Нарешті! «Кротітел»! По-чеськи — приборкувач. То хіба що до Регіни Штаткової підходило б. А треба зберегти більше з того співучого прізвища. «Тон»! По-грецьки — напруження. Еврика! Підходить! Вийшло! Дещо відшліфуємо і звучатиме так: «Кро-тон! Кро-тон! Кро-тон!». Приборкувач напруження!». До біса те, що воно означає, аби милозвучно виходило. «Кро-тон! Кро-тон! Кро-тон!» — наспівувала собі по кімнаті. Підбігла до кота, схопила його і почала цілувати. «Кро-тон!» — скрикнула, що аж дівчина-служниця перелякалася та прибігла до пані, чи не сталося часом якесь лихо. Бо знала ще з дому: коли довго сидіти в книжках, то можна й на Катерінку[95] потрапити. Стала коло порогу:
— Ви кликали мене, пані?
— Кро-тон! — каркнула і, здогадавшись, що сказала невпопад, не для того, кому хотіла, випровадила служницю: — Іди! Сиди на кухні! Чого сюди прийшла? Горшки стережи, не мене!..
Вона ревниво ставилася до всіх молодших за себе. Тим паче, що служниця виглядала значно ліпше, ніж вона, пані Герцфертовова. Про це сама знала та необачливі гості, здебільше чоловічої статі, повертали свої статечні голови в той бік, куди пролітав бантик-метелик на її темнорусій косі.
Незабаром на афішах «Герцфертов-цирку» під Івановим прізвищем з’явилося прізвисько «Кротон». Спочатку, правда, було вибито маленькими буквами, а тут, у Парижі, навпаки: його власне прізвище загубилося посеред великих букв. «Іван Сила? — міркувала пані. — То — нуль без палички. Просте собі ім’я та прізвище. Ще й до того слов’янське. Його тяжко вимовляти французам… «Кро-тон»! О, то їм легко дається. І по-англійськи, і по-іспанськи, і по-грецьки, і навіть по-японськи гордо звучатиме! Кро-тон! Кро-тон! Кро-тон!»
І наче за нею стихав зал, коли Іван відносив артистів у лівий форганг:
— Кро-тон! Кро-тон! Кро-тон!
Глядачі кинулися за ним. Стали просити, аби поставив на листівках, навіть на афішах і програмках свій підпис. Попросив самописку і розмашистим почерком підписувався латинськими буквами: «Іван Сила».
В цей час з Іваном знайомляться двоє англійців. О, вони добре пам’ятають його по Лондону, по Блекпулу. Просто у захопленні від його виступів. Та й програма оновилася. Тріумфальні номери!
— Дуже раді за таку похвалу нашого славного витязя! — відповіла за Івана пані Герцфертовова. — В одному екземплярі Бог репродукував його на цей світ. І ми мусимо берегти його, як золото!..
Високий, як пожежна драбина, містер поцілував власниці цирку руку. Це зробив за ним і нижчий, схожий на пінгвіна, англієць.
— Думаю, — продовжував високий, — думаю і сподіваюся, що не відмовите нам у одному благородному проханні. Знаємо — все це від вас особисто залежить, міс, позаяк ви власниця цирку.
— Прошу, прошу, чим можу служити?
— Ми тут також чужинці, — говорив той самий. Нижчий слухав, схиливши голову на бік, ніби тягнуло його на дрімоту. — Чуже місто, чужі люди… Хотілось би почувати себе, як дома. З вашого дозволу ми вирішили запросити вас, міс Герцфертовова, містера Кротона і весь ваш чудовий ансамбль на вечерю. Думаю, ви її заслужили у вищій мірі. Висловлюючи своє задоволення вашими виступами, сподіваємось, що з нашого боку це буде скромне вшанування ваших артистів, міс.
— Щиро вдячна за увагу, друзі! Щиро вдячна і готова на ваші рекомендації.
Ніхто навіть не сумнівався, що пані Герцфертовова набереться сил відмовити англійцям. То немислимо. Це не просто чемність. Тут наперед треба врахувати, скільки економії принесе та вечеря. Вона встигла вже підрахувати, що в її сейфі поселиться ще кілька сотень зайвих франків.
Повечеряти вирішили у невеличкому ресторані на боковій вуличці, аби все було скромно, без пишнот. В залі. З низькою стелею, як у конюшні, ліворуч — довгі, вузькі столи. Праворуч — майже поздовж стіни — буфет з найрізноманітнішими винами Франції, коньяками, коробками шоколаду та іншими ласощами. В глибині залу — високий камін, у якому гаряче палають сухі дрова. Біля вогнища, на розпеченій подині каміну, що вицяцькований керамічними плитками, смажиться піца. Це улюблена страва французів. Та й не тільки їх, бо туристи охоче смакують запечені з маслом, сиром та помідорами невеличкі коржики. Потому подали спагетті по-італійськи, залиті маслом і присипані натертим сиром. Іван смачно їв, запивав виноградним соком.
Англійські туристи — так себе представили двоє незнайомців — просять Івана розповісти про себе, про дружину і взагалі про все цікаве, що йому траплялося в житті. Як побачили, що Сила дуже коротко говорить, їм закортіло почути ще про кожного артиста зокрема. В цей час пані Герцфертовова підійшла до гостинних англійців, ще раз подякувала за бенкет і попросила вибачення, що мусить покинути чесну компанію, бо є на те певна причина: артистка захворіла. Її розпорядливість там необхідна.