Перстень Борджіа

Тимчасом як Петр говорив, султан поважно крутив головою на знак згоди й так жахливо шкірився, що дипломати не могли не зрозуміти: усе, що тут мовилося, сказано цілком поважно і що саме цієї миті з гуркотом відкрилася нова сторінка світової історії.

Поки товмачі, які притишено перекладали на вушко отетерілим дипломатам зміст його виступу, доторохтіли своє, Петр трохи помовчав, а тоді повів далі:

— Бо ця надзвичайна імперія була створена передусім для того, щоб навчити всі народи покори й страху й щоб постійно карати їх за бундючність, заздрощі, глупоту й себелюбство, а якщо комусь і здалось, що вона останнім часом забула про цю свою велику місію, хай має на увазі, що йшлося про спокій тимчасовий, як тимчасовим є перепочинок, який дозволяє собі лев перед полюванням. Це все, що я хотів сказати вам у першу чергу, і вимагаю, щоб ці мої слова, які, як вам відомо, є і словами його величності, ви передали своїм правителям.

Закінчивши, Петр низько вклонився султанові і вийшов із зали гідними pas du courtisan.

Саме коли він сідав до нош, якими його мали доставити додому, до чарівної Лейли, до нього підійшов шевальє де ля Прері, прекрасний кавалер, якому чудово пасували мушкетерські вуса.

— Дозвольте привітати вас, ваша високість, з нагородою, а головне, з вашим виступом, — сказав він своєю чудовою французькою мовою, за якою доглядав, що видно з його листа королеві, як за мистецтвом. — Ще ніколи не доводилося мені чути таких сильних, рішучих і мужніх слів. Ви дивитеся на мене, ваша високість, як на чужого, мабуть забувши, що свого часу я мав честь зустрітися з вами при дворі герцога Танкреда у Страмбі — я шевальє де ля Прері, а ви тоді були месьє Кюкан де Кюкан. Ох, де ті часи, і хто б тоді міг подумати, що ви колись так докорінно зміните свої політичні погляди, які тоді, якщо я не помиляюся, були абсолютно гуманістичні.

— Вони гуманістичні й дотепер, — відповів Петр тією ж мовою, яку він засвоїв, що з ним часто–густо траплялося, навіть не знаючи до ладу як; може, коли приятелював з капітаном д’Обере. — Вони гуманістичні й дотепер і нічого в них не змінилося.

Шевальє де ля Прері ледь звів свої гарні, поправлені косметикою брови.

— Ти ба, — сказав він. — Вибачте, будь ласка, мою нетямущість, якщо гуманістична тенденція вашого виступу, в якому ви хочете воскресити криваві часи Мехмеда Завойовника й Селіма Грізного і знову перетворити Османську імперію на страшний і нещадний бич, пройшла повз мою увагу.

— Якщо колись здійсниться давня мрія чеського короля їржі з Подєбрад про об’єднання європейських народів, цей бич стане непотрібним, — відповів Петр. — Але за нинішньої ситуації, коли європейські народи далекі від того, щоб прагнути єдності, і готуються до війни, від неї їх може відвернути лише серйозна небезпека турецької навали. Тому я вважаю за необхідне посилити військову могуть Османської імперії і розбуркати з летаргії, яка охопила її останнім часом.