Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
12. На підставі державного замовлення договори поставки укладаються між визначеними відповідно до закону суб’єктами господарювання (виконавцями державного замовлення) і державними замовниками (ч. 1 ст. 183 ГК). Статус державного замовника, яким надається право делегувати частину своїх повноважень підприємствам, що визначаються на умовах, установлених Кабінетом Міністрів, закріплюється ст. 183 ГК та Законом «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб». З одного боку, зазначається, що державне замовлення видають особи, «уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти)», що державний контракт укладається «замовником від імені держави», тобто стороною договору, що є контрагентом виконавця державного замовлення, визнається держава. З іншого боку, «держава в особі Кабінету Міністрів України» виступає лише гарантом за зобов’язаннями державних замовників», (ч. 2 ст. 183 ГК [31]). Подібне правило встановлює також ч. 1 ст. 2 названого вище Закону. За таких умов слід зробити висновок про те, що стороною (покупцем) договору поставки (державного контракту на поставку продукції для державних потреб) є замовники, зокрема, Державний комітет України з державного матеріального резерву, а держава виконує лише функції гаранта на стороні замовника. Це підтверджується тим, що в ч. 4 ст. 4 названого Закону йдеться про права саме державних замовників як сторони договору (державного контракту), в ч. 5 — про їх відповідальність, а в ч. 6 тієї ж статті — про спори між державним замовником і державним виконавцем.
13. Правовий статус держави як гаранта в зобов’язаннях поставки, що ґрунтуються на державному замовленні, є недостатньо визначеним. У зв’язку з цим треба враховувати наступне. Формулювання «держава в особі Кабінету Міністрів» (ч. 2 сті 183 ГК) означає, що Кабінет Міністрів уповноважений діяти від імені держави як гаранта виконання зобов’язань державними замовниками. Сам Кабінет Міністрів відповідно до Конституції України [1] і чинних законів не має цивільної правоздатності. На відносини щодо такої гарантії прямо не поширюються ст. 560 — 569 ЦК, оскільки ці статті стосуються гарантії, яка видається (ч. 2 ст. 561 ЦК). Гарантія держави за виконання державними замовниками державних контрактів не видається, а виникає на підставі закону та факту укладення державного контракту. Але за аналогією окремі положення ст. 560 — 559 ЦК можуть застосовуватись і до відносин з приводу гарантії держави.
14. Договором поставки товарів, що закуповуються за державні кошти, передують процедури визначення постачальника, передбачені Тимчасовим положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти. Це Тимчасове положення було затверджене Кабінетом Міністрів на підставі повноваження, наданого йому Законом «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» [196].
15. Правила Положень Про поставки [489; 490] у частині, що стосується укладення та припинення дії договорів поставки, застосуванню не підлягають, оскільки вони ввійшли в суперечність із законодавством України. Зокрема, втратили чинність правила, якими покупцям надається право на збереження та розширення тривалих господарських зв’язків з постачальниками. Втратили чинність правила, відповідно до яких покупцеві надається право на односторонню відмову від договору, зокрема норма про право покупця на свій розсуд відмовитись від передбачених договором товарів за умови повного відшкодування постачальникові збитків, що завдані йому такою відмовою (п. 24 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення; п. 19 Положення про поставки товарів народного споживання). Відповідні питання вирішуються ст. 651 — 654 ЦК, загальними положеннями про купівлю-продаж, що включені до змісту Цивільного кодексу, ст. 179 — 188 ГК.
Спеціально стосовно поставки ст. 267 ГК установлює, що договір поставки може бути укладений на один рік або інший строк, погоджений сторонами. Можливе укладення договорів поставки на строк більше одного року. Такі договори називаються довгостроковими. Якщо в договорі строк його дії не визначається, він вважається укладеним на один рік (астрономічний, тобто такий, який починається з нуля годин наступного після укладення договору дня або з дня, погодженого сторонами, і закінчується через 365 (366) днів). Цей висновок ґрунтується на ст. 252 — 254 ЦК, із яких випливає загальне розуміння року як астрономічного, а не календарного.