Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
4. Отже, у всіх випадках, коли при правозастосуванні виявляється, що сторони при виборі виду договору, який вони укладають, не вийшли за межі імперативних норм цивільного права, застосовується законодавство про той договір, який сторони вибрали. Але сторона договору вправі звернутись з позовом про визнання такого договору недійсним у частині, в якій він суперечить імперативним нормам.
5. Якщо сторони назвали укладений договір договором купівлі-продажу, не визначивши його вид, слід ураховувати наступне: 1) такий договір кваліфікується як договір роздрібної купівлі-продажу у випадках, коли продавцем є суб’єкт підприємницької діяльності, а покупцем — фізична особа, що придбаває товари для особистого, домашнього, сімейного або іншого подібного використання; 2) такий договір є договором поставки, якщо його сторони є суб’єктами підприємницької діяльності, а товар придбавається для використання в підприємницькій діяльності; 3) такий договір є договором контрактації сільськогосподарської продукції, якщо його сторонами є суб’єкти підприємницької діяльності, а відповідно до нього сільськогосподарську продукцію відчужує її виробник; 4) такий договір є договором постачання ресурсами через приєднану мережу, якщо відповідно до нього покупець отримує відповідні ресурси; 5) такий договір є договором міни, якщо відповідно до нього кожна із сторін зобов’язується передати товар в обмін на інший товар або в обмін на роботи (послуги); 6) відносини, що виникли на підставі такого договору, регулюються ст. 655 — 697 ЦК і на них не поширюються спеціальні правила про будь-який із видів договорів купівлі-продажу, про які йдеться у ст. 698 — 716 ЦК, якщо відсутні підстави для кваліфікації укладеного договору як такого, що підпадає під визначення одного із видів договору купівлі-продажу.
6. Відповідно до ч. 3 ст. 265 ГК сторонами договору поставки можуть бути суб’єкти господарювання, зазначені в п. 1, 2 ч. 2 ст. 55 ГК, тобто суб’єкти господарювання- юридичні особи і фізичні особи — підприємці. Це правило не виключає укладення договорів поставки у випадках, коли продавцем є суб’єкт підприємницької діяльності- юридична або фізична особа, а покупцем — юридична особа, що не є суб’єктом підприємницької діяльності. Цьому не перешкоджає навіть пряме зазначення в ч. 6 ст. 265 ГК на те, що реалізація суб’єктами господарювання товарів негосподарюючим суб’єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу, оскільки ч. 3 ст. 6 ЦК допускає можливість відступлення в договорах від актів цивільного законодавства за відсутності встановлених нею обмежень.
7. Не підлягає сумніву поширення на правовідносини щодо поставки загальних положень про купівлю-продаж (ст. 655 — 697 ЦК). Інше може бути встановлено договором або законом, якщо відповідні обмеження не випливають із характеру відносин сторін. Передбачається також можливість установлення законом особливостей укладання та виконання договорів поставки (ч. 3 ст. 712 ЦК). Але тут не дається пряма відповідь на питання про те, яким же нормам слід надавати перевагу при правозастосуванні за наявності колізії між загальними положеннями про купівлю-продаж (ст. 655 — 697 ЦК), та положенням підзаконних актів, що мають визнаватись чинними відповідно до ст. 271 ГК [31], яка передбачає затвердження Кабінетом Міністрів Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, а також Особливих умов поставки окремих видів товарів.
Очевидно, ці акти будуть застосовуватись переважно перед загальними положеннями про купівлю-продаж (ст. 655 — 697 ЦК). Але Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення [489] і Положення про поставки товарів народного споживання [490], що були затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 30 серпня 1998 р., не можуть застосовуватись переважно перед загальними положеннями про купівлю-продаж, оскільки акти законодавства Союзу РСР зберегли чинність в Україні лише за двох умов: 1) відповідні відносини не врегульовані законодавством України; 2) акти законодавства СРСР не суперечать Конституції і законам України.
8. До відносин щодо поставки застосовуються Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю [491] та Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю [492]. Що стосується Особливих умов поставки, що затверджувались у радянський період, то вони втратили чинність відповідно до постанови Державного арбітражу СРСР від 3 листопада 1988 р. № 7. Публікації в Україні особливих умов поставки в окремих виданнях не спростовують факту утрати чинності Особливими умовами поставки. Особливі умови поставки, про які йдеться у ст. 271 ГК, на цей час Кабінетом Міністрів не затверджувались.