Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
У відповідних випадках до правовідносин з приводу поставки застосовуються закони «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб [71 ], «Про державне оборонне замовлення» [98], «Про державний матеріальний резерв» [81].
9. Частина 4 ст. 265 ГК вимагає, щоб умови договорів поставки викладались сторонами відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів [465]. Такий припис (застосовувати зазначені Міжнародні правила) раніше був наданий Указом Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів». Але невиконання цих приписів не є підставою для визнання відповідних договорів або їх окремих умов недійсними. Більше того, використання цих термінів за відсутності їх достатнього розуміння може загрожувати майновим інтересам суб’єктів цивільного права. Тому сторони не позбавлені права вирішити питання про розподіл обов’язків щодо навантаження, перевантаження та розвантаження товарів, оплати перевезення товарів, страхування, внесення інших платежів, про розподіл ризиків на власний розсуд як із застосуванням термінів, що розкриваються у зазначених Міжнародних правилах, так і без їх застосування.
10. Цивільний кодекс не використовує поділ майна на продукцію виробничо-технічного призначення і вироби (товари) народного споживання. Законодавству радянських часів такий поділ був відомий, що знайшло відображення, зокрема, в Положенні про поставки продукції виробничо-технічного призначення і Положенні про поставки товарів народного споживання. У Господарському кодексі, коли йдеться про поставку, використовується термін «товари». Але ст. 271 ГК передбачає затвердження Кабінетом Міністрів Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання. Отже, зберігається поділ товарів, що є предметом поставки, на зазначені дві групи. У зв’язку з цим виникає потреба у визначенні сфери чинності законодавства про поставки продукції виробничо-технічного призначення і законодавства про поставки виробів (товарів) народного споживання.
Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і Положення про поставки товарів народного споживання виходять із переважного застосування другого із названих Положень. Це означає застосування Положення про поставки товарів до відносин з приводу поставки продукції за ринковим (цей термін за радянських часів означав поставку з метою подальшого продажу населенню) призначенням і до поставки товарів за неринковим призначенням (для виробничих потреб). Так, пиломатеріали, цемент належать до категорії продукції виробничо-технічного призначення. Якщо їх закуповує роздрібне торговельне підприємство для подальшого продажу населенню, слід застосовувати Положення про поставки товарів народного споживання. Це ж Положення буде застосовуватись при поставці товарів народного споживання (наприклад, цукру, тканин) для промислової переробки (на кондитерську фабрику, на швейну фабрику).
11. Положення про поставки, що були прийняті в Союзі РСР, у частині встановлення ними планових передумов договорів поставки, чинність втратили. Але повністю від ідеї прийняття органами виконавчої влади індивідуальних актів, що є передумовами договорів поставки, законодавець не відмовився. Вибір виконавців державного замовлення на товари зазвичай здійснюється на конкурентній основі. Але незалежно від проведення конкурсів (тендерів) державне замовлення є обов’язковим для державних підприємств і установ, організацій, акціонерних товариств, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендних підприємств, заснованих на державній власності, а також для суб’єктів господарської діяльності всіх форм власності — монополістів на відповідному ринку продукції, якщо виконання державного замовлення не спричиняє збитків зазначеним виконавцям державного замовлення (ч. 8 ст. 2 Закону «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб»; ст. З Закону «Про державне оборонне замовлення»; ч. 2 ст. 8 Закону «Про державний матеріальний резерв»). Необґрунтована відмова виконавця державного замовлення від укладення державного контракту, коли обов’язковість його укладення встановлена Законом «Про поставки продукції для державних потреб» або Законом «Про державне оборонне замовлення» та коли є наявними технічні можливості виконання державного замовлення, породжує обов’язок виконавця сплатити штраф на користь державного замовника у розмірі вартості державного контракту.