Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море

Якось увечері ледве живі від утоми мандрівники дісталися до краю велетенської крижини. Зв'язані, як завжди, каяки вони прип'яли ремінцем до льодової брили, а самі видерлися на торос подивитися, чи далеко тягнуться вільні від криги води. Випадково обернувшись, Нансен раптом побачив, що натягнутий ремінець урвався, і вітер відганяє каяки у відкрите море. Поки він добіг до краю крижини, човни були вже далеко. З кожною хвилиною вони відпливали все далі. Нова катастрофа!

Не довго думаючи, Нансен здер із себе куртку й черевики і кинувся у воду. Промоклий одяг сковував його рухи. Нансен не зняв із себе всього, щоб не схопила судорога. А тим часом вітер відганяв каяки далі в море.

«Я сам уже не сподівався, що мені вдасться наздогнати їх, — розповідав пізніше Нансен. — Якби вони одпливли, ми втратили б усе, що потрібно для життя. Це був би кінець. Ми не мали при собі навіть ножів. Мені було вже однаково, потону я чи повернусь без каяків. Я напружив усі сили і незабаром відчув, що слабію. Тоді перевернувся на спину. Юхансен метушився на кризі. Які ж то муки переживав він, сіромаха, усвідомлюючи, що нічим не може мені допомогти. Він уже втратив надію на те, що я повернуся. Пізніше він розповідав мені, що ці хвилини безсилого очікування були для нього найважчі з усіх, які він будь-коли переживав. Після короткого перепочинку, який видався мені вічністю, я поплив далі. До каяків нібито стало ближче. Мною оволоділа відвага, і я подвоїв зусилля. Але тіло почало костеніти. Я зрозумів, що за хвилину вже не зможу поворухнути кінцівками. Одначе плив далі. Удари рук об воду ставали щораз слабші й повільніші. Проте відстань між мною і каяками все-таки зменшувалась. Це знову підбадьорило мене. «Ще трохи, ще одне зусилля», — повторював я собі в думці. Нарешті мені вдалося ухопитися за лижу, що лежала ззаду на каяку. Це вже щось значило. Ще мить — і я зачепився ногою за сани, що стирчали з каяка. Зібравшись з останніми силами, видобувся на борт. Але не міг тримати весел у задубілих руках. Холод позбавив мене відчуття. Здавалося, що вітер шмагає мене по голому тілу. Я весь дрижав, клацаючи зубами. Зігрітися, зігрітися за всяку ціну! Я відчував, що інакше загину.