Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
Важлива заувага — така параноїдальна пантоміма відбувається лише навколо структурно безсистемної черги. Нікому б і на гадку не спало стати попереду прямесенької, рівненької і впорядкованої черги. (Це настільки немислимо, що навіть якщо й трапиться, то люди подумають, що це або іноземець-невіглас, або просто якась надзвичайна ситуація.) Можливість пробратися без черги з’являється лише тоді, коли неясно, де черга починається, а де закінчується — якщо в черзі є пробіл, вона з якихось причин нещільна, наприклад, через перешкоду, або всі розступилися, щоб люди могли пройти; ще може бути у разі, коли за шинквасом стоїть двоє барменів і незрозуміло, чи тут дві окремі черги, чи одна загальна. Тобто має бути якийсь елемент невпевненості та неясності.
Англійці мають загострене почуття справедливості. От тому те, що в інших культурах сприйняли б за легітимний опортунізм — от як, наприклад, похід прямісінько до «вільної» каси, незважаючи на двох осіб, що вже чекають поруч, просто ті двоє не встигли пропихнутися вперед — ми зараховуємо до грішного недотримання почерговості (або спроби недотримання почерговості). Не подумайте, я не стверджую, що англійці ніколи не вдаються до такого маневру: вдаються, але в них на обличчі написано, що вони добре розуміють всю ницість поведінки, вони потуплюють погляд і не дивляться на чергу, вони знають, що чинять негідно. Реакція черги теж красномовна — нечесну поведінку строго засуджують. Про це свідчать осудливі погляди.
Мова тіла і як правильно бурмоситися
Осудливі і презирливі погляди, зиркання з-під лоба і насуплені брови. Все це доповнюється зітханнями, покашлюваннями, обуреним фирканням, охканням і ахканням («Ох, нічого собі!», «Чорти б його побрали!», «От так завжди!», «Що за…»). От і все, що може загрожувати потенційному перебіжчику. Ті, хто чемно стоять у черзі, намагаються присоромити і повернути перебіжчика до порядку, але в той же час вони не хочуть порушувати правило заперечення і влаштовувати «сцени», «комедію» чи «привертати до себе увагу», звертаючись до правопорушника з претензіями.
Як не смішно, але вони порушують правило заборони і таки звертаються — правда, одне до одного. Перебіжчик спонукає незнайомців перезиркуватися, супитися, закочувати очі, закопилювати губу, кивати, зітхати, охкати і навіть коментувати ситуацію (хоч і стиха). Словообмін в черзі нехитрий. Це переважно побуркування, про які я вже згадувала раніше, адресовані перебіжчику: «Ей, тут взагалі-то черга!», «Проходьте, на нас не зважайте», «А ми невидимі, чи що?». Іноді якийсь сміливець навіть наважиться сказати ці репліки достатньо голосно, щоб почув перебіжчик. Та все одно сміливець не наважиться дивитися на чергопорушника і тут же ж відвернеться, якщо вони випадково зустрінуться поглядами.
Спершу може здатися, що такі кволі та в корені ірраціональні потуги безсенсовні, але вони на диво дієві! Таки справді, в Англії легше, аніж будь-де у світі, пробратися без черги. За умови, звісно, що ви можете стерпіти принизливі покашлювання, насуплені брови, охкання і побуркування, інакше кажучи, — якщо ви не англієць чи англійка. З моїх нескінченних спостережень за чергами я зауважила, що багато іноземців просто не зауважують всіх цих сигналів, чим вкрай вибішують англійців. А от для перебіжчиків-англійців покашлювання і сердиті погляди — просто нестерпний тягар. Пробравшись без черги, вони навіть чванькувато поводяться, але одразу видно — вони подумають двічі, перш ніж провернути цей фокус ще раз. Щоправда, спроби пробратися без черги часто «душать в зародку» саме за допомогою виключно невербальних сигналів. Часто доводилось спостерігати, як потенційні перебіжчики готувалися до наскоку, а потім, зіткнувшись із парою насуплених брів, попереджувальними покашлюваннями і агресивними поставами, скоренько міняли стратегію і покірно ретирувалися у хвіст черги.
Подекуди навіть непряме зауваження, прогугнявлене стиха, але достатньо голосно, щоб перебіжчик почув, діє чудотворно — при чому навіть на пізніх етапах чергооминання. Спостерігати за поведінкою та реакціями обидвох сторін — навдивовижу захопливо! Починається все з перешіптування в черзі (до сусіда по черзі або просто в нікуди): «А мене тут ніби і нема!». Ремарка може бути й іншою, але такою ж саркастично в’їдливою. Перебіжчик тут же здивовано округлює очі і глипає невинно, при цьому кажучи щось на кшталт: «О, перепрошую! Ви тут стояли?». Тоді негайно посувається набік і уступає місце тому, хто гугнявив про порядок черги. Ага, але тепер все стало з ніг на голову — гугнявий борець за справедливість почервонів як рак, стушувався і потупив очі. Рівень дискомфорту прямо пропорційний до рівня сарказму зауваги, оскільки «шпилька» тепер обернулася проти самого борця за справедливу чергу — так присоромити або ж навіть грубо образити невинного, який просто помилився.