Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
Як правильно стояти в черзі
«І сказав Бог Мойсею: “Перший, підійди до мене!”. А він прийшов другим, і відправив його Бог в кінець черги, щоб не порушував порядок черги». «Всенародне захоплення» — так 1946 року Джордж Мікеш, угорський письменник-гуморист, описав черги в Англії. «На Континенті, — вів він далі, — люди, чекаючи на автобус, вештаються собі туди-сюди, хто як хоче. Коли автобус приїздить — вони женуть до нього юрбою… Англієць, навіть сам-один, чемно формує чергу». Через тридцять років, 1977 року, він оновив дані — нічого не змінилося. Минуло ще тридцять років, і скидається на те, що висновок й досі актуальний. Та Мікеш занадто все спростив — англійські черги зовсім не такі прості.
Нещодавно в газеті «Сандей» мені трапилась розпачлива стаття, буцімто англійці «занедбали мистецтво черг». Я здивувалась, адже це геть зовсім суперечило результатам польових досліджень. З’ясувалося, що авторка статті стояла собі в черзі і хтось спробував пропхатися наперед. Вона, як і решта людей з черги, вкрай обурилася. Звісно, що ніхто не наважився поставити нахабу на місце (всі просто бурчали собі під ніс і осудливо сопли), тож йому все зійшло з рук. На мій погляд, наведений приклад аж ніяк не свідчить про занедбане мистецтво черг, а дуже навіть навпаки — точно його характеризує.
Правило опосередкованості
Англійці вважають, що в чергах треба стояти правильно, і дуже болісно переживають, якщо хтось правил не дотримується. Однак висловити обурення напряму їм заважає брак впевненості та соціальних навичок. Деінде це не є проблемою: в Америці, де пхатися без черги — це не смертний гріх, а радше невелика хиба, реакція навколишніх не забариться і порушникові скажуть — голосно і командним тоном: «Ей, ти, ану стань у чергу!» — чи щось на кшталт цього. На Континенті реакція тяжіє до голосних сперечань. В інших закутках світу нахаб можуть просто безцеремонно відштовхнути і за бари поставити на місце. Так чи інакше, але результат той самий — поза чергою ніхто не пройде. На диво, лише в Англії порушення черги вважають глибоко аморальним, але порушник, скоріш за все, вийде сухим із води. У праведному гніві ми дуємося і супимося, бурчимо і закипаємо від обурення, але майже ніколи не скажемо порушникові стати в чергу. Не вірите? То можете перевірити! Я вже своє вистраждала, то чому б і вам трохи не помучитись. Вибачте, що я тут нию, та мої експерименти з недотриманням черги — це найскладніший, найневдячніший і найгіркіший досвід, який мені тільки довелося пережити задля написання цієї книжки. Це було набагато гірше, ніж штовхатися, набагато-набагато гірше, аніж випитувати в людей ціну їхнього житла, і навіть гірше, ніж питати, чим вони заробляють на життя. Сама думка — пропхатися без черги — була такою нестерпною, що я мало не покинула проект, тільки щоб заощадити собі сорому. Я просто не могла себе змусити! Я вагалася, я мучилася, я прокрастинувала як могла. І навіть коли вже опановувала себе, то в останню мить нерви здавали і я, понурившись, смиренно чалапала у хвіст черги і сподівалася, що ніхто не помітив, що я думала пхатися без черги.
Правило параноїдальної пантоміми
Можливо, останні речення прозвучали як повний ідіотизм або навіть як клінічна параноя, та якщо я щось і вивчила, несміливо переминаючись з ноги на ногу коло черг, то це те, що англійці справді зауважують, коли хтось намірився пройти поза чергою. Вони одразу скоса зиркають — з-під лоба так, прижмурившись і з підозрою. Потім вони ущільнюють чергу — підсовуються ближче до того, хто стоїть попереду, щоб ви не надумали протиснутися в щілинку поміж ними. Вони одразу займають войовничу позицію оборони — руки в боки, наїжачуються на потенційну небезпеку і демонстративно розвертаються у півоберта. Мова тіла доволі стримана, може, й взагалі непомітна іноземцям, які мало знаються на наших звичаях. А от англієць, що намірився пролізти без черги, чітко вловлює невербальний месидж: «Ми тебе розкусили, маленький хитрюго! Та навіть не думай, що тобі це вдасться, ми за тобою спостерігаємо!».