Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю

Намісники Орансько-Нассауської династії завжди мали непрості стосунки з провінціями. Часто намісники разом зі своїми прибічниками змінювали правителів у Нідерландах. Після Моріца до влади прийшов його зведений брат Фредерік Генріх, що переніс двір до Гааги. Фредерік Генріх і його син Вільгельм II обоє мали войовничий характер. Вільгельм II зі своєю армією навіть осадив Амстердам. Коли в 1650 р. Вільгельм II помер від віспи, керівництво республіки скористалося моментом і залишило місце намісника вільним. Агресивна політика Орансько-Нассауської династії стала для всіх уроком. Сина Вільгельма зробили «сином держави», взявши під опіку республіки. На практиці це означало, що Вільгельма III збиралися тримати подалі від влади.

Хоча кальвіністська реформаторська церква, якій сприяла правляча династія, перебувала при владі, кальвінізм не став офіційною державною релігією. У 1630 р. до країни дозволено було повернутися ремонстрантам, що мешкали у вигнанні та були значно вільнодумнішими від кальвіністів. Вони також отримали повну свободу будувати церкви та власні школи на всій території Нідерландів. Ремонстранти прославились як дуже ліберальна релігійна секта. У 1986 р. вони стали першою в світі церквою, що схвалила одностатеві шлюби.

Одним із прізвиськ Амстердама є Mokum, слово на ідиші, що означає «тиха гавань». Це ім’я місту дали євреї ашкеназі, що прибули зі Східної Європи. Також до Амстердама, втікаючи від інквізиції, дісталися євреї сефарди, тобто євреї з Іспанії та Португалії.

Євреї не приїжджали з порожніми руками, а привносили свій капітал, професіоналізм і торгові контакти. Вони були талановитими підприємцями з розвинутими міжнародними торговими зв’язками по всій Європі, на Близькому Сході й у Північній Африці. Наприклад, торговець Самуель Паллаче, марокканський єврей, прибув до Нідерландів у 1608 р. як посол султана Марокко. Євреї змогли також налагодити гарні відносини з Південною Америкою, що сприяло створенню Вест-Індської компанії. Також їхня майстерність збагатила сферу обміну валют і ринку акцій. Євреї Амстердама не належали до гільдії купців, проте досягли значних успіхів як керівники видавництв, друкарі, продавці книжок, а також продуктів харчування та лікарських засобів.

Амстердам приймав робочий люд зі всієї Європи. Іммігранти влаштовувалися прибиральниками сміття, консьєржами, човнярами. Копачами торфу найчастіше працювали німці, яких було так багато, що вони навіть отримали окреме прізвисько Hollandganger. Також до міста прибували майстерні ремісники текстильної промисловості та суднобудівельники. Коли Вільгельм Оранський в’їжджав у місто, там мешкало тридцять тисяч осіб. У 1650 р. їх налічувалося вже сто сорок тисяч, а до кінця століття — двісті тисяч. Населення Амстердама було сумішшю фламандців, валлонів, німців, португальців, євреїв і французів. І досі третину населення Амстердама становлять іноземці.