Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю

Як і в Ісфахані, в Амстердамі опікувалися безпекою купців, пропонуючи мандрівникам страхування та комфортні готелі, розташовані поряд із біржею. Також торговці мали право вільно користуватися центральним сховищем.

Британська Ост-Індська компанія (EIC) — конкурент VOC, заснована в 1600 р., була не такою успішною. Вона не мала ні такого потужного фінансування, як у VOC, ні солідної підтримки держави. На початку XVII ст. в Амстердамі були вочевидь найефективніший в світі фінансовий ринок і найнижчі відсоткові ставки. Порівняно з Британською Ост-Індською компанією, VOC змогла в десять разів збільшити свій капітал.

Також представники VOC майстерно подавали та виправдовували свою діяльність. У 1608 р. вони замовили юристові та філософу права Гуго Гроцію працю Mare Liberum, в якій він проголосив, що незалежність і свобода торгівлі є рушійними силами прогресу. Хоча праця була написана на замовлення, Гроцій заклав нею основи міжнародного права і запропонував принцип, згідно з яким моря були визнані міжнародною територією, а кожен народ мав право на торгове судноплавство. Гуго Гроцій підкреслював значення природного права як протилежності права, заснованого на волі. Це природне право стало основою для соціальних аспектів Просвітництва. Однак сам Гроцій не був аж занадто просвіченим. Він писав про справедливу війну (bellum justum) в європейських державах, під час якої військовополонені та їхні нащадки перетворювалися на рабів «на законних підставах». Цей аргумент не залишився непоміченим.

У 1617 р. VOC була найбагатшою компанією в світі. Вона налічувала загалом п’ятдесят тисяч робітників по всьому світу і мала приватну армію, що складалася з тридцяти тисяч осіб. Незважаючи на великі загальні витрати, VOC змогла забезпечити своїм акціонерам сорок відсотків річних дивідендів од інвестицій. До 1620 р. голландці заснували торгові місця на островах Індонезії, таких як Ява, Молуккські острови, Сулавесі, Тимор, Суматра і Борнео. У 1641 р. вони витіснили португальців із міста Малакка на Малайському півострові, а в 1658 р. — з острова Цейлон. Древня велична вохрово-червона будівля ратуші в центрі Малакки з вивіскою голландською досі нагадує про славетні часи нідерландського ринку прянощів.

VOC створила ефективну мережу світової торгівлі. Це була єдина європейська компанія, що купувала в Японії мідь і срібло, після чого продавала їх китайцям і купувала в Китаї шовк і порцеляну, щоб потім обміняти їх у Східній Азії на прянощі. Голландія продавала прянощі не лише в Європі, а й у Китаї та Індії. Індонезійський цукор голландці продавали Персії, а індійські тканини — Ємену. Представники компанії навіть порадили анатолійським погоничам кіз віддати перевагу вирощуванню тварин, з яких отримують мохер. У результаті мохер став всесвітньовідомим товаром.

Між 1595-м та 1795 р. нідерландці здійснили 4800 плавань до Азії. Хоча це було дуже ризиковою справою, вони втратили лише чотири відсотки кораблів. Капітани суден отримували вичерпну інформацію про морські шляхи, вітри та морські течії. Їх забезпечували точними картами та навігаційними приладами, виготовленими у власних майстернях VOC.

Успіх невеличкої країни Нідерландів здивував і надзвичайно роздратував англійців, звиклих до статусу великої держави. На думку історика Расселла Шорто, англійці не могли примиритися з тим, що маленька берегова країна змогла успішно боротися проти Іспанії, створила діючу економіку і була більш багатою, ніж їхня власна острівна держава. Велися торгові війни, писалися сардонічні памфлети. В англійській мові досі існують вирази, зневажливі щодо голландців, наприклад: Dutch courage[9] — коли п’ють алкоголь перед битвою, або going Dutch — коли платять у ресторані тільки за себе, а за інших — ніколи.