Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю

Ця цитата з Декарта вигравійована на меморіальному камені у його будинку в Амстердамі.

Французи пишаються, що Рене Декарт є одним з найвидатніших мислителів Франції. Однак більше двадцяти років він прожив у Нідерландах і саме там написав свої найвідоміші твори, які стали класикою західної філософії.

Рене Декарт цікавився, поміж іншим, анатомією людини. В Лейдені та Амстердамі відвідування лекцій з анатомії було вільним. Ці лекції змусили Декарта ще більше розмірковувати про важливість емпіричних методів і спостережень для пошуку правильної інформації.

Дослідження в Лейдені всій Європі видавалися жахіттям. У 1582 р. Філіп II заборонив навчання в Лейденському університеті, а в 1630 р. папа Климент VIII відлучив од церкви всіх студентів Лейдена. Тільки в 1648 р., після укладання Мюнстерського миру, дипломи Лейденського університету були визнані у країнах Європи.

Утім, у Лейдені не переймалися через відлучення від церкви. До розтинів трупів тут ставилися під кутом зору холодного наукового підходу, як колись у Александрії.

Антоні ван Левенгук був торговцем тканинами, проте відомим став, коли зазирнув в окуляр свого саморобного мікроскопа. Мікроскоп винайшли Захарій Янсен і Корнеліус Дреббель, проте Левенгук виготовив самотужки скло для лінз і першим розглянув під мікроскопом сперматозоїди людини. Одним з найавторитетніших дослідників був Йохан ван Бевервейк, досвідчений мандрівник, завзятий борець за права жінок. Він прочитав багато лекцій з анатомії для акушерок і видав велику кількість книжок. У Лейдені з Декартом познайомився швейцарський лікар Франциск Сільвій.

Сільвій був заможним лікарем в Амстердамі та професором у Лейдені. Він поєднував захоплення хімією та анатомією й уважно прислухався до інших лікарів незалежно від їхнього походження та статусу. Це було би нечуваним у Парижі або Лондоні: Бевервейк та Сільвій видавали свої книжки, читали лекції з анатомії, а відтак обговорювали політичні питання з лідерами Амстердама. У Лондоні та Парижі вирішальне слово завжди належало представникам аристократії. У цих містах наріжним каменем гучного успіху вважалася університетська та інститутська освіта. За цією ознакою різко відрізнялися між собою лікарі та аптекарі, що породжувало невдоволення і ревнощі.

З Лейдена було легко переїхати до Амстердама, куди переселялися лікарі з усієї Європи. У лікарнях Амстердама проведення розтинів померлих було звичайною справою. Співпраця між лікарями, хірургами й аптекарями була напрочуд успішною. Багато хто з відомих лікарів були синами аптекарів. Аби бути прийнятими до спільної гільдії, лікарям потрібно було захистити свій університетський ступінь, а аптекарям — виконати учнівську роботу. Лікарі також були зобов’язані допомагати бідним, якщо була така потреба.

Історик науки Гарольд Кук зазначає, що голландські лікарі, незалежно від їхніх релігійних переконань, були спільної думки щодо важливості точного клінічного й анатомічного опису. Це сприяло виникненню нових форм науки і методів лікування, які наблизили лікарів до пацієнтів.