Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю
- Автор: Турунен Ари
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-91-5
- Переводчик: София Цисарева
- Жанр: История
Электронная книга - «Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів, передусім тих, хто цікавиться різноманітними питаннями історії.
ISBN 978-617-7192-91-5
© Переклад. С. Цисарева, 2018
© Видавництво Анетти Антоненко, 2018
© Ніка-Центр, 2018
© Серія «VIAE HUMANAE». Ніка-Центр, 2009
Ніколас Тюльп був професором гільдії лікарів у Амстердамі і спеціалістом з анатомії. Саме його увічнив на полотні Рембрандт. На відомій картині Рембрандта лікарі під керівництвом Тюльпа зібралися навколо тіла, вивчаючи анатомічну будову руки. До того ж Тюльп був членом думи Амстердама, олдерменом, а з 1654 р. — також мером цього міста. Він був блискучим прикладом амстердамської неупередженої діяльної людини.
Перебуваючи в постійному пошуку нових знань, відвідуючи лекційні зали, Рене Декарт ретельно відшліфовував свої праці. У 1637 р. в Лейдені побачила світ його робота «Міркування про метод». Мислення Декарта ґрунтувалося на тому, що він піддавав сумніву геть усе і тому був здатний дивитися на світ неупереджено. Згідно з Декартом, ніколи не можна сприймати за істинне те, в істинності чого немає впевненості. Методика сумніву відкидала сліпе слідування авторитетам і заклала основи для сучасної науки. Декарт також дотримувався думки, що тіло і душа — це різні речі, і відокремив природничі науки від моральної філософії. Праця вийшла латиною в 1656 р. в Амстердамі.
Філософія Декарта вплинула на Бенедикта Спінозу. Останній проголосив, що Бог є безособистісним механізмом природи і Всесвіту. Він також стверджував, що Біблія була символічним текстом, який використовувався для навчання природи Бога, а диявол, пекло, гріх і чудеса — спеціально вигаданими способами для управління людьми й утримання їх під владою певних авторитетів. Суспільство не може бути засноване на владі церкви й монархії — воно повинно ґрунтуватися на житті кожної окремої людини, свободі та прагненні до особистого щастя. Працю Спінози Tractatus заборонили у Франції, і поліція провела рейди книжковими магазинами з метою її вилучення.
У житті Спінози, як і в Амстердамі, гармонійно поєдналися багато культур і мов. Вдома він розмовляв португальською, в школі — іспанською, на вулицях Амстердама — голландською, а Тору читав на івриті.
Бенедикт Спіноза вважав правління де Вітта ідеальним. На його думку, свобода не становить загрозу суспільному ладові, а навпаки, є необхідною умовою спільного миру. Де Вітт був освіченим ідеалістом, однак не майстром міжнародної політики. У 1672 р. король-Сонце Людовик XIV разом із англійськими Стюартами вторгся до Нідерландів. Принц Вільгельм, що став на той час штатгальтером Вільгельмом III, успішно відбив це вторгнення і захопив владу. Винним у нападі зробили де Вітта. Натовп черні порізав його ножами на шматки. Гротескним чином це нагадує долю Гіпатії в Александрії. Ця трагедія шокувала Спінозу. Турбуючись про його безпеку, орендодавець філософа навіть зачинив його у будинку, аби той не поширював листівки зі звинуваченнями на адресу «мерзенних варварів». Спіноза помер через чотири роки після вбивства де Вітта, у віці всього лише 44 років. Він писав, що в біді люди більш схильні до пристрастей і частіше виявляють мстивість, аніж милосердя. Нині найпрестижніша наукова премія в Нідерландах Spinozapremie носить ім’я Спінози.
Рік 1672-й загалом став для Нідерландів роком руйнації. Проте настала нова фаза відродження, джерелом якого знову були переселенці. Коли Людовик XIV у 1685 р. анулював Нантський едикт, позбавивши гугенотів свободи віросповідання, загони черні набули права нападати на них і нищити їхнє майно. П’ятдесят тисяч гугенотів утекли з Франції до Нідерландів.
Робітники текстильної та паперової промисловості, а також інші ремісники, чиї технології були довгий час винятково монополією Франції, іммігруючи, поширювали свої знання в Амстердамі та решті світу. Шовкова промисловість Тура та Ліона зазнала краху, Реймс і Руан утратили половину своїх робітників. Банкіри й підприємці вивозили свій капітал із Франції. Видавці книжок, суднобудівники, юристи та лікарі втікали з країни. Протягом чотирьох років дев’ять тисяч моряків, дванадцять тисяч вояків і шістсот офіцерів переїхали до Нідерландів. У той же час до багатьох мов з французької прийшло нове слово — «біженець», refugée. Економіка та інтелектуальне життя Амстердама ще більше збагатилися.