Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії.
- Автор: Чабан Анатолій, Степенькіна Парасковія
- Год: 2014
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-2652-12-3
- Жанр: История
Электронная книга - «Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії.». Краткое содержание книги:
Книга ілюстрована.
Розрахована на широке коло читачів.
Пройшовши близько 2 кілометрів, вони підійшли до позицій 41 гвардійської стрілецької дивізії. Для солдатів і офіцерів цього з’єднання це була перша зустріч з оточеними.
41 стрілецька дивізія брала участь у битві в останні дні, до цього вона знаходилась під Кіровоградом. У ніч з 3 на 4 лютого 1944 року за наказом командування 2 Українського фронту дивізія передала свою ділянку фронту 8 та 36 гвардійській стрілецьким дивізіям і одержала завдання здійснити форсований марш з-під Кіровограда до Шполи, Моринець й увійти до складу 4 гвардійської армії. Двохсоткілометровий марш виявився надзвичайно важким. Після дощу дороги перетворились на суцільне місиво. Бійці йшли узбіччям дороги, ледве переставляючи обліплене гряззю взуття. Машини буксували, часто загрузали на дорогах так, що снаряди, патрони і продовольство доводилось перекладати на вози. Але й коні вибивались із сил і зупинялись. Тоді бійці брали в речові мішки все, що могли підняти, і несли на собі. Гармати тягли кіньми. Перевозили одну на 1,5-2 кілометра, повертались за іншою.
Йшли вдень і вночі, йшли до знесилення. Багато солдатів познімали валянки і йшли босі. Привали робили через кожну годину на 10 хвилин. Як згадували воїни дивізії, за командою «Привал!» солдати не шукали сухого місця, такого не було, а падали туди, де густіша грязь і відразу засинали.
Через 10 днів маршу почули звуки пострілів, до того ж і праворуч, і ліворуч. Полки входили в коридор між зовнішнім і внутрішнім фронтами. 14 лютого 41 гвардійська стрілецька дивізія вийшла в район Почапинець і зайняла оборону. Вранці 17 лютого, подолавши опір підрозділів 5 гвардійської повітрянодесантної дивізії, німецькі війська вийшли на позиції 122 та 124 гвардійських стрілецьких полків 41 гвардійської стрілецької дивізії.
У районі хутора Жовтневого 122 гвардійський стрілецький полк потрапив в оточення. Група німецьких автоматників прорвалась до штабу полку. Ціною величезних зусиль червоноармійцям вдалось захистити свій штаб. Впродовж дня воїнам полку довелось відбити 12 атак противника.
Позиції 124 гвардійського стрілецького полку знаходились між Почапинцями і Журжинцями і перекривали дорогу на хутір Жовтневий. Воїни полку опинились під ударами противника і з внутрішнього, і з зовнішнього фронту. Так, на світанку 17 лютого вони протистояли натиску німецьких військ, які проривались з оточення, а годиною пізніше вступили в бій з танками противника, які діяли з зовнішнього фронту.
На північній околиці Почапинець тримав оборону учбовий батальйон 41 гвардійської стрілецької дивізії. Курсанти мужньо протистояли противнику і змусили його повернути в іншому напрямку. Взяли в полон 208 німецьких солдатів і офіцерів. Серед курсантів було багато тих, хто в цьому двобої одержав перше бойове хрещення, зокрема, брати Іван та Олександр Добичіни. Вони були мобілізовані 9 січня на Кіровоградщині і направлені до учбового батальйону 41 гвардійської стрілецької дивізії. 16 лютого 1944 року брати одержали перше бойове хрещення. Наступного дня Іван Добичін загинув. Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки. Олександр Добичін нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня.
Гвардії рядовий М. Є. Сергіенко з цього ж батальйону, відбиваючи атаки противника, почергово використовував 5 автоматів і 10 дисків, взятих у поранених бійців. За героїзм і мужність, проявлені під час Корсунь-Шевченківської битви, йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
У журналі бойових дій 4 гвардійської армії за 18 лютого 1944 року сказано, що особливу роль у розсіканні колон німецьких військ і протистоянні спробам противника прорватись на захід відіграла артилерія. Серед артилеристів 89 гвардійського артилерійського полку 41 гвардійської стрілецької дивізії особливо вирізнявся вмінням керувати діями батареї гвардії лейтенант Г. Ф. Шайхутдінов. За успішні дії артилерійської батареї її командиру присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Під прикриттям хурделиці авангарду однієї з німецьких колон вдалось упритул підійти до позицій 438 винищувально-протитанкового артилерійського полку. Взвод управління третьої батареї під командуванням лейтенанта І. Г. Толпеєва відбив 10 атак противника. Найсильніший натиск довелось витримати шостій батареї. Зі складу цієї батареї першою вступила в бій гармата старшого сержанта А. Є. Харитонова. Командир наказав обслузі гармати відбивати натиск противника прямою наводкою, їм вдалось знищити два німецькі танки і гармату. Коли німецькі солдати підходили впритул, артилеристи брали в руки зброю піхотинців — гвинтівки, автомати, гранати. Після закінчення бою перед гарматою старшого сержанта А. Є. Харитонова нарахували понад ста трупів німецьких солдатів. Особистий рахунок командира гармати — 30 убитих.
Штаб 438 винищувально-протитанкового артилерійського полку був оточений противником. Офіцери штабу організували кругову оборону і відбили всі атаки. Командир полку підполковник В.К. Новиков був поранений в обличчя, але поля бою не залишив. Він продовжував командувати полком. В останній день Корсунь-Шевченківської операції артилеристи взяли в полон близько 200 німецьких солдатів і офіцерів. Підполковнику B. К. Новикову та старшому сержанту А. Є. Харитонову присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Частини і з’єднання Червоної армії, про які йшла мова вище, відбивали атаки противника з фронту, на флангах атакували німецькі колони танкісти 5 гвардійської танкової армії та 5 гвардійського Донського козачого кавалерійського корпусу. Так, екіпаж танка під командування молодшого лейтенанта С. П. Абрамцева зі 181 танкової бригади 29 танкового корпусу впродовж дня тричі заправляв свою машину пальним та боєприпасами і йшов у бій. Танкісти знищили 2 танки, 12 бронетранспортерів, 4 гармати. Від влучного попадання німецького реактивного снаряда танк C. П. Абрамцева загорівся. Екіпаж загинув у палаючій машині. Посмертно молодшому лейтенанту С.П. Абрамцеву присвоєно звання Героя Радянського Союзу, інші члени екіпажу нагороджені бойовими орденами.
У Корсунь-Шевченківському державному історико-культурному заповіднику зберігається вирізка з фронтової газети зі статтею, яка розповідає про дії танкового екіпажу під командуванням старшого лейтенанта О. І. Краюшкіна з 29 танкового корпусу. Під час однієї з атак танкісти відбили в противника 3 гармати, з яких піхотинці негайно відкрили вогонь. Про їх дії стало відомо командуючому 2 Українським фронтом генералу армії І. С. Конєву. Він нагородив членів танкового екіпажу наручними годинниками.
Командир танкового взводу 27 окремої гвардійської танкової бригади гвардії старший лейтенант Д. П. Горбачов зі своїм екіпажем в останній день операції знищив танк і З САУ противника. Коли ж прямим влученням снаряда у танка відірвало дуло гармати, екіпаж гусеницями танка знищив ще 10 гармат противника.
Велику допомогу стрілецьким підрозділам надавали 12 танків 11 окремої гвардійської танкової бригади. У районі Комарівки п’ять разів водив в атаки свій взвод гвардії лейтенант В. І. Несвітайлов, тричі контратакував противника танковий взвод під командуванням гвардії молодшого лейтенанта О. М. Пустовалова. На північно-західній околиці села багато військової техніки знищив танковий батальйон під командуванням гвардії майора П. Я. Калашникова. Командир батальйону зі своїм екіпажем знищив танк противника та більше десяти гармат і мінометів.
Гвардії майору П. Я. Калашникову, гвардії лейтенанту В. І. Несвітайлову та гвардії молодшому лейтенанту О. М. Пустовалову присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
У бойових донесеннях та оперативних зведеннях частин і з’єднань Червоної армії досить деталізовані бойові дії 17 лютого 1944 року. Всі дані цих документів зводяться до того, що німецькі війська намагались вийти з оточення, а протилежна сторона прагнула цього не допустити. Під ударами військ Червоної армії колони оточених поділились на окремі групи. Німецьке командування втратило управління військами. Кровопролитні бої точились до кінця дня 17 лютого. Бойкове поле, на якому розгортались основні події останнього дня Корсунь-Шевченківської операції, заповнили гори розбитої техніки, тисячі поранених і вбитих солдатів і офіцерів обох воюючих сторін.