Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії.

Не сприяла швидкому руху й погода. Над Центральною Україною панував циклон. Ще 14 лютого 1944 року почала знижуватись температура. 15 лютого вона досягла мінусових позначок, пішов сніг. 16 лютого температура знизилась з мінус 2 до мінус 6 градусів, розгулявся сніговий буран, який тривав і 17 лютого. На відстані 20 метрів не було видно не лише людей, а й навіть будівель. Дороги були заметені снігом.

Такі погодні умови не лише уповільнювали рух, а й значною мірою сприяли тому, що німецькі війська близько третьої години ночі майже непомітно підійшли до позицій Червоної армії.

Коли командуючому 2 Українським фронтом генералу армії І. С. Коневу стало відомо, що війська противника з Шендерівки намагаються прорватись на Лисянку, він зателефонував командуючому 5 повітряною армією генерал-полковнику С. К. Горюнову і попросив знайти льотчиків-добровольців, які б взялися за виконання дуже ризикованого завдання: у заметіль долетіти з-під Кіровограда до Шендерівки, визначити напрямок руху німецьких військ, скинути на колони запалювальні бомби, тим самим дати орієнтир артилерії та гвардійським мінометам. Коли була викладена суть завдання, усі льотчики 392 авіаполку 312 нічної легкобомбардувальної авіадивізії виявили бажання летіти на виконання складного завдання. Першим піднявся в повітря літак По-2 заступника командира ескадрильї капітана В. А. Заєвського та штурмана ланки молодшого лейтенанта В. П. Лакатоша. В умовах снігового бурану вони подолали 150-кілометровий шлях і відшукали колони противника. Зі 100-метрової висоти скинули ампули з запалювальною сумішшю. По добре видимій цілі нанесли бомбові удари ще 18 екіпажів 312 нічної легкобомбардувальної дивізії. Капітану В. А. Заєвському та В.П. Лакатошу за виконання цього завдання присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Шлях колонам німецьких військ перегородили частини і з’єднання 4 гвардійської та 27 армій, 5 гвардійського Донського козачого кавалерійського корпусу, 29 танковий корпус 5 гвардійської танкової армії, якій тимчасово підпорядковувались 11 та 27 окремі гвардійські танкові бригади, бригада 6 танкової армії, артилерійські, мінометні та танкові частини Резерву Верховного Головнокомандування.

Перший удар німецькі війська нанесли на вузькій ділянці фронту в північній частині Комарівки по підрозділах 27 армії. Вони прорвали оборону третього батальйону 21 стрілецького полку 180 стрілецької дивізії і попрямували на Почапинці, Журжинці, через які лежав шлях на Лисянку.

У першій половині дня війська 180 стрілецької дивізії намагались закрити прорив у своїй обороні. Це було надзвичайно складно, адже в полках залишилось близько 800 солдатів і офіцерів. Командир дивізії змушений був ввести в бій свій останній резерв: роту зв’язку й офіцерів штабу дивізії. О тринадцятій годині лінія оборони дивізії була відновлена, у результаті чого німецькі війська були розділені на дві групи. За бойовим донесенням 180 стрілецької дивізії, група 10-12 тисяч осіб вийшла в район Журжинець, а група понад 20 тисяч осіб залишилась поблизу Шендерівки.

У районі Хильок німецькі війська прорвали оборону 202 стрілецької дивізії і стали виходити з оточення в напрямку Петровського, Журжинець, Почапинець. У Журжинцях знаходився штаб 27 армії. Його захищали кілька частин 27 армії. Зокрема, 15 лютого 206 стрілецька дивізія одержала наказ командування здати свої бойові позиції в районі Виграєва 294 стрілецькій дивізії і передислокуватись до Журжинець. У ніч з 16 на 17 лютого вона підійшла в зазначений район і зайняла нові бойові позиції. Два полки тримали оборону на околиці села, один — у центрі.

Дії піхотинців підтримували артилерійські, мінометні, танкові підрозділи, серед яких був і 8 окремий гвардійський важкий танковий полк. 16 лютого останній зосередився поблизу Журжинець і був підпорядкований командуючому бронетанковими і механізованими військами 27 армії. У його завдання входило захищати штаб 27 армії та давати відсіч військам противника, які проривались на Лисянку. Полк мав 18 танків ІС-2 та 7 САУ-76. За архівними джерелами, 17 лютого 1944 року танкісти відбили кілька атак противника, знищили 3 танки, 8 гармат, у тому числі 5 самохідних, а також понад 500 одиниць іншої військової техніки. Розгромили штаб німецької військової частини і захопили штабні документи. Незважаючи на те, що танкам ІС-2 доводилось виконувати не характерну для них функцію (підтримка піхоти), у ситуації, що склалась, їх дії були виправдані і доцільні. Полк не втратив жодної бойової машини. Участь у Корсунь-Шевченківській операції танків ІС-2 показала, що основному своєму призначенню — боротьбі з танками і самохідною артилерією противника — вони повністю відповідають.

Південніше Комарівки фронтом на північ тримала оборону 5 гвардійська повітрянодесантна дивізія 4 гвардійської армії. Коли німецькі війська підійшли до позицій дивізії, бійці зустріли їх вогнем з усіх видів зброї. Протистояння тривало близько години. Колона противника почала ділитись на окремі частини, але не зупинилась. Подолавши опір 16 гвардійського повітрянодесантного полку, німецькі війська попрямували на Почапинці.