Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
Приклади зауважень
Досить докладний опис солов'я в Туллія: пташка платанових гаїв («Про природу богів»). Більше-менше докладний опис гір, рік, різних справ тощо, докладні витяги з епітафій. Від коротких нотаток відрізняються тим, що в замітках повідомляється про предмети, які описуються докладніше: старі звичаї, епітафії, чесноти, вади, совість.
Історичні нотатки
Сюди належить усе, що стосується історії священної, світської, давньої, нової, латинської, грецької, варварів. Наприклад, «Насмішка долі»: Альвар Луна з нижчого стану досягнув найвищого становища; честолюбство стрімко підняло його на вершину щастя; для королівської влади в нього було все, окрім імені. Але під кінець yd його маєтки були конфісковані та й самого його, засудженого за злочин проти величності, везли на мулі до місця страти. Посеред майдану - ешафот, на ньому високий хрест, подвійні факели, розстелений килим. Луна, зійшовши на місце, вклонився хресту, віддав хлопчикові-писарю перстень із печаткою й шапку. Порівняння недавнього щастя з теперішньою долею навіть у ворогів викликало сльози. На високому стовпі був прикріплений залізний гак. Питає ката: "Для чого приготований гак?" "Щоб повісити на нього голову, відокремлену від тулуба", - відповідає той. Альвар каже: "Після смерті роби з тілом, що хочеш; для мужньої людини смерть не може бути ганебною або передчасною". Промовивши це, розірвав туніку, безстрашно поклав голову під сокиру в 1453 р[оці].
Упродовж ЗО років він мав таку владу при дворі, що нічого - ані великого, ані малого - не робилося без його згоди, так що Іоан III, король Касгілії, навіть одягу не міняв без його відома.
Обезглавлене тіло залишили на ешафоті, коло нього поставили миску, щоб збирати пожертви на похорон людини, яка ще зовсім недавно вважалась за могутністю рівною царям. Так змінюються долі людські.
Раніше Альвар звертався до ворожбита: віщування говорило, гцо буде Кадагазм (є в Іспанії місто з такою назвою) місцем його смерті: цього міста Луна постійно уникав, але це слово означало також ешафот, якого уникнути він не міг (Єремія Дрекселлій у своїй «Золотій копальні», часг[ина] 2, р[озділ] 8).
Лемою іноді називають короткий і сильний вираз.
Слово "музи" єврейського походження.
Далі йдеться про їхнє (муз) походження, яке треба шукати в самих євреїв. У них будь-яке вчення, або наука, особливо етична, називається "музар" (Авг[уст] Бух[нер], у 3-й урочистій пром[ові], під кінець).
эстетического воспитания: Антология. - Москва, 1973. - Т. 1: Античность. Средние века. Возрождение. - С. 170-172].
6 Марк Клавдій Марцелл (Marcus Claudius Marcellus) - римський державний діяч, консул у
51 р. до н. е.; прибічник Помпея й противник Цезаря; після битви при Фарсалі змушений був тікати. Ціцерон захищав його в промові «Pro Marcello». Зрештою, Цезар помилував Марцелла.
7 Квінт Лігарій (Quintus Ligarius) - римський політичний діяч, прибічник Помпея та його легат. У 50-49 pp. до н. е. воював проти Цезаря в Африці, потрапив у полон. Його судили, але виправдали. На суді Ціцерон виступав як оборонець Лігарія. Перегодом Лігарій узяв участь у замахові на життя Цезаря; загинув у 43 р. до н. е.
8 Дейотар (Dejotarus) - тетрарх Галатїі і цар Малої Вірменії. Виступив на боці Помпея проти Цезаря. Ціцерон був його оборонцем.
9 Луцій Сергій Катіліна (Lucius Sergius Catilina) - римський політичний діяч. Народився бл. 108 р. до н. е. Організатор змови, розкритої Ціцероном у 63 р. до н. е., коли він був консулом. Катіліна загинув у битві з військами Петрея при Пісторїї навесні 62 р. до н. е. Названі тут промови Ціцерона належали до найпопулярніших у києво-могилянській риторичній традиції. Промови «Pro Archia poeta», «Pro rege Dejotaro», «Pro Ligario» вивчали в класі поетики, а славетну промову проти Катіліни - у класі риторики [див.: UlcinaiteE. Teoria retoryczna w Polsce і па Litwie w XYII wieku: Proba rekonstrukcji schematu retorycznego. -Wroclaw; Warszawa; Krakow; Gdansk; Lodz, 1984. - S. 39].
10 Див. прим. 352 до рубрики «Листи до Михайла Івановича Ковалинського» (лист № 45).
11 Плавт (Titus Maccius Plautus) (254-184 pp. до н. е.) - славетний римський комедіограф, дуже популярний в Україні впродовж XVII-XVIII ст. Скажімо, Феофан Прокопович, створюючи свою трагедокомедію «Владимир», мав за взірець трагедокомедію Плавта «Amphitrio» [див.: Петров Н. И. Южнорусская литература XVIII века, преимущественно драматическая // Рус-ский вестник. - 1880. - Т. 147. - Май. - С. 382], а Опанас Лобисевич писав про шкільні інтермедії, що вони вчинені "во вкусВ площадном, во вкусѣ Плавтовом" [Воспоминания Аф. Лобысевича о времени обучения своего в Киевской Академии в 1747-1752 годах (Письмо его к архиепископу Георгию Конисскому ЗО сентября 1794 г.) // Акты и документа, относящиеся к истории Киевской Академии. Отделение II (1721-1797 гг.).- Киев, 1904-Т. 1-