Штани з Гондурасу
- Автор: Дудар Євген
- Год: 1993
- Язык: украинский
- Год: Український письменник
- ISBN: 5-333-01226-1
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Штани з Гондурасу». Краткое содержание книги:
Працювали на нього Ваня Молдаван, Вітя Царапкін, Ізя Чачкес, Гаврило з Мозамбіка та їхній хрещений батько, лауреат премії Остапа Вишні сатирик Євген Дудар.
Тут зібрано найдостойніші гумористичні дефіцити. Від славнозвісних «гондураських штанів», якими ти не раз милувався, дивлячись гумористичні телепередачі, до «промов», виголошених на фестивалях гумору і сатири в столичному палаці «Україна». Якщо врахувати ще й народне прислів’я, що сміх — це здоров’я, то твоє здоров’я, читачу, справді у твоїх руках.
Не випусти його!
Раз, правда, прийшла відповідь. З житлової контори. Від техніка. «Шановний добродію Царапкін, трубу у вашій ванні поміняємо в наступній п’ятирічці…»
А я ж писав зовсім про іншу трубу. Я писав про трубу, у яку вилітає наша економіка, народне добро, наше здоров’я.
До речі, про здоров’я.
Ви у своїй газеті описуєте, скільки Західна Європа поїдає нітратів, фосфатів…
Мій друг Ваня Молдаван з’їв усього-на-всього один кавун. А викачали з нього усю таблицю Менделєєва. І тридцять ще невідомих нікому елементів.
Хочу зауважити, що кавун привезли не із Західної Європи, а з Південної України. І придбав його Ваня не на складі якогось агресивного блоку, а в лоткові Держагропрому. То, може, ви розтлумачите читачам, що за блок отой агропром? Чим він воює і проти кого?
Тільки ж Ваня Молдаван каже, що все одно не розтлумачите. Бо зараз бракує паперу. У нас завжди чогось бракує. Був папір — не вистачало гласності. Є гласність — нема паперу. Буде і те, і інше — не буде кому писати. Знітратимося і сфосфатимося. Згербіцидимося і запестицидимося.
Хочете перепитати, де буде медицина?
Там, де вона й зараз. На сторожі спокою його величності керівного прошарку. І разом з тим «прошарком» боротиметься проти морального захворювання населення. Радіофобією, хімієфобією. Алкоголізмом, курінням. Он Київ вже оголошували містом антиалкогольним і антикурильним… Давайте оголосимо Україну державою здорового глузду. І моральної чистоти. І громадянської свідомості.
Тільки навряд чи вийде. Дуже вже багато у нас «талантів» бити в барабани і кричати «ура». І всі вони як «невловимі месники». Тільки доходить до того, коли вже треба брати і садити, — його беруть і кладуть. На обстеження. Бо він ніби того… З вітряками в голові…
А може, треба обстежити до того? Перш ніж садити його у керівне крісло? Перш ніж допускати його до народних надбань? Перш ніж довіряти йому наші долі?
Важко. Довготривалий період застою призвів до остеохандрозу наш суспільний хребет. Хто зігнувся — не може випростатися. Хто випростався — не може зігнутися.
Потрібна сила.
Не короля Непалу. Навіть якщо він Бірендра Бірбіркрам Шахдева. А моя. Ваша. Усіх нас.
І правда потрібна. Одна для всіх. І для найвищого нашої держави. І для мене — рядового громадянина.
Сійся, родися!
Народе мій!
В тому числі керівники державного, обласного, районного і колгоспного масштабів!
Віншую вас із святом! Сію, сію, посіваю, з Новим роком вас вітаю!
Новий рік — новий рубіж. Нові надії. І старі клопоти. Які зосталися від попередніх рубежів.
Не при святі про них говорити. Але й при святі про них пам’ятати. Бо як каже по латині Вітя Царапкін: «Карпент туа пома вепотес». Що по-нашому означає: «Нащадки зберуть твої плоди».
А що ми передамо нащадкам?
По стільки-то умовних кормових одиниць на умовну голову?
До речі, з головами у нас… не все лади. Різнобій. Великий. Умовна голова планує. Умовна голова керує. А виконує конкретна голова. І болить конкретна голова. Тому й результат: «середньостатистичні досягнення» і «умовний мінімум». Конкретний максимум тільки в мріях.
Умовні голови проектують. Умовні голови будують. А конкретні голови «ліквідують наслідки». І… лисіють.
Умовні. Щось багатенько в нас умовностей.
Умовний достаток. Умовне щастя. Умовно-їстивна ковбаса. Умовно-чиста вода. Умовно-придатні штани. Умовно-здорове повітря. Умовні громадяни умовної національності. З умовним знанням рідної мови. Умовно-порядні, умовно-чесні, умовно-інтелігентні, умовно-освічені. Але конкретно споживаючі, конкретно уриваючі, конкретно руйнуючі…
Конкретно…
«Іде звізда чудна…»
Ім’я цій звізді незалежність.
Принесла вона гласність (поки що гласність волаючого в пустелі — народ галасує, а ніхто не чує). Принесла демократію (поки що побудовану на принципі долоні і пальців — пальці мають свободу, а долоня має силу).
Але як каже Вітя Царапкін по латині: «Омне інітум діфіціле ест». Що по-нашому означає: «Всякий початок важкий».
Щоб далі було легше. І світліше. І чистіше. І веселіше. Давайте конкретно позбудемося умовності. Не впустимо її у новий рік. Не впустимо її у нове життя. Не впустимо її у нові покоління. Будемо конкретними громадянами конкретної нашої держави. З конкретними правами і конкретними обов’язками. Які живуть на конкретній землі. Несуть за неї конкретну відповідальність. І перед новим днем. І перед своїми нащадками.