Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Таким чином, міфологізована історія використовується путінським режимом для виправдання права РФ на успадкування імперської «величі», а ідеологія цивілізаційного та духовного месіанства — як завдання та призначення Російської імперії на майбутнє.
4.3. Відродження великодержавних амбіцій
У ХХІ ст. геополітичне середовище стає дедалі більш складним та суперечливим, зростає роль США як світового гегемона та Китаю як однієї з найпотужніших економік світу. Росія в таких умовах прагне зайняти одне з чільних місць у світі. Варто зазначити, що вона вже входить в «Групу двадцяти» (G20), є постійним членом Ради Безпеки ООН, має велику територію та багата на природні ресурси, що робить її впливовим гравцем на міжнародній арені. Однак існуючий статус не задовольняє амбіцій нинішнього керівництва Росії, що прямо пов’язує стратегічні інтереси РФ із розширенням сфери її геополітичного впливу.
Така позиція відображена у Концепції зовнішньої політики Російської Федерації, де основним принципом є зайняття «міцних і авторитетних позицій у світовому співтоваристві, що найбільшою мірою відповідають інтересам Російської Федерації як одного з впливових центрів сучасного світу»[34]. Це також означає зіткнення її інтересів з інтересами інших країн світу, залежно від того, наскільки «масштабними» вони є.
Прийшовши до влади, президент Путін декларував повернення могутності та престижу Росії як одне із своїх першочергових завдань. Проте виникає питання, як саме він визначає могутність та престиж і які цінності та критерії закладені в ці поняття. Концепція зовнішньої політики РФ частково дає відповідь на ці запитання, зазначаючи, що серед основних цілей зовнішньої політики Росії є «вплив на загальносвітові процеси з метою встановлення справедливого і демократичного світопорядку, заснованого на колективних засадах у вирішенні міжнародних проблем» та «підтримка і популяризація в іноземних державах російської мови і культури народів Росії…»[35]. Тобто, посилаючись на демократичні принципи, Путін намагається побудувати «русский мир», який вивів би Росію на провідні позиції в світі, оскільки осередки російської мови, культури чи громадян можна віднайти практично в кожній країні світу, і, в разі необхідності, їх треба буде «захищати».
Слід зазначити, що хоча В. Путін і відіграє важливу роль у становленні та відродженні великодержавних амбіцій, проте у разі усунення його від влади політика РФ не зміниться. Росія завжди відчувала себе державою з особливою місією у світі; вважала, що коріння її історії сягає часів Візантійської імперії, нащадком якої вона себе й проголошує. Причому ця «імперія» змінювала свою форму в часі: від Третього Риму, панслов’янської держави до ядра комуністичного інтернаціоналу[36]. Такий підхід сприяє формуванню національної гордості російського народу, але водночас розпалює вороже ставлення до країн Заходу як таких, що не розуміють та не сприймають унікальності та важливості Росії у світі. Тому російський націоналізм характеризується ксенофобією[37], яку можна значною мірою вважати складовою сучасної російської ідеології.
Нині великодержавні амбіції Кремля базуються на концепції євразійства, яку активно просуває радник Путіна, соціолог та політолог О. Дугін. Ця концепція достатньо точно описує сприйняття Росією зовнішнього світу. Так, Дугін вважає, що за однополярного світу при гегемонії США Росії буде відведено роль «поліцейського» у визначеному для неї регіоні, а збройні сили будуть реформовані і скорочені до рівня, необхідного лише для виконання «поліцейських» функцій[38]. Зокрема, йдеться про скорочення стратегічних озброєнь. Тому Дугін пропонує встановити мультиполярний світ та максимально обмежити вплив США.
Описуючи концепцію євразійства, Дугін розглядає чотири геополітичні полюси в світі. Це європейський або навіть євро-африканський полюс, євразійський — Росія і ряд інших євразійських держав, тихоокеанський полюс (Китай і Японія) та існуючий американський полюс, який відмовився від глобального домінування й стиснувся до території між Атлантичним і Тихим океанами[39].