Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
— відродження Російської імперії після «згубного» періоду «помилкової» орієнтації на ліберальні цінності.
Особливістю цього комплексу уявлень є, на перший погляд, еклектичний симбіоз історичних міфів. Проте основне їх завдання — це доведення тяглості російської імперської традиції, спадкоємцем усіх історичних форм якої виступає сучасна Російська Федерація. Як сказав президент РФ В. Путін у своєму посланні 2014 р. до Федеральний зборів, «ми усвідомили безперервність, цілісність тисячолітнього шляху нашої Вітчизни»[25]. Мета політики утвердження цієї безперервності — обґрунтування спадкових прав РФ на «досягнення», вплив, території та місце у світовій політиці всіх попередніх форм «втілення» Російської імперії.
Як зазначив особистий радник Путіна С. Караганов в інтерв’ю німецькому виданню «Шпігель», «ми хочемо статусу великої держави, хочемо отримати його назад. На жаль, ми просто не можемо від цього відмовитися — 300 років відклали свій слід у наших генах. Ми хочемо стати центром великої Євразії… До цієї Євразії буде належати і континент Європа»[26].
19 лютого 2013 р. на засіданні Ради з міжнаціональних відносин при президентові РФ В. Путін наказав підготувати за єдиним стандартом нові підручники з історії, написані у межах єдиної концепції та «єдиної логіки безперервної російської історії»[27]. Для реалізації цього доручення Російським історичним товариством був створений так званий Історико-культурний стандарт, який містить оцінки та трактування ключових історичних подій. Уже у 2014 р. у всіх регіонах Росії почали працювати курси підвищення кваліфікації для вчителів історії та суспільствознавства з метою роз’яснення стандарту та нової освітньої концепції. Ці курси до 2016 р. мали охопити близько 60 тис. викладачів.
Про важливість питання свідчить той факт, що 21 лютого 2014 р. президент РФ зустрівся з авторським колективом концепції нового підручника з історії.
Особливу увагу привертає той факт, що в «Концепції нового навчально-методичного комплексу з вітчизняної історії», частиною якої є згаданий стандарт, автори «виходять з того, що російська історія — це історія всіх територій, країн та народів, які входили до складу нашої держави у різні епохи»[28].
Цікаво, що в Історико-культурному стандарті визначений перелік «складних питань» та надані короткі рекомендації з ідеологічно «правильного» подання викладачами історичних матеріалів. До цих складних питань увійшли, зокрема: створення Давньоруської держави; виникнення давньоруської народності та спадщина Давньої Русі, як спільний фундамент історії Росії, України та Білорусі; приєднання України до Росії та ін.
Другим важливим елементом реконструкції імперської ідентичності є прагнення наповнити історичний образ Росії духовним, месіанським змістом. І важливу функцію тут виконує російське православ’я.
У своєму скандально відомому виступі перед Федеральними зборами 2014 р. В. Путін з цього приводу сказав: «…Для Росії Крим, стародавня Корсунь, Херсонес, Севастополь мають величезне цивілізаційне і сакральне значення. Таке саме, як Храмова гора в Єрусалимі для тих, хто сповідує іслам чи іудаїзм. Саме так ми до цього будемо ставитися віднині і назавжди»[29].
У сучасних світових політичних реаліях окремі держави своєрідно урізноманітнюють механізми реалізації власних геополітичних інтересів, відводячи істотну роль ідеологічним концептам. Інструментарій інформаційно-ідеологічної експансії особливо активно використовує Росія, реалізуючи проект «русского мира».
Наприкінці ХХ — початку ХХІ ст. до широкого громадсько-політичного дискурсу термін «русский мир» було введено під пильним наглядом політичного істеблішменту Росії[30]. Концепт «русского мира» стосується переважно спільноти людей («цивілізації»), які будь-яким чином пов’язані з Росією. Ця спільнота формується на основі єдиної а) мови й культури; б) історичної пам’яті; в) віри; г) відданості сьогоднішній російській державі.
Однією з вагомих причин конструювання політико-ідеологічного концепту «русского мира» є прагнення знайти вихід із кризи ідентичності, в якій опинилося російське суспільство після краху СРСР. Можна також вказати й на загрози делегітимізації влади. А тому посилення ідеологічного впливу «русского мира» є формою протидії поширенню західних ліберальних доктрин, із реалізацією яких у масовій російській свідомості пов’язуються всі невдачі та втрати попередніх років.
З-поміж низки досить дієвих трансляторів цієї ідеологічної конструкції особливе місце посідають гуманітарні чинники, оскільки саме під їх впливом відбувається формування засадничих світоглядних і ціннісних установок особистості й соціуму, які до того ж через глибоку вкоріненість зі значними труднощами демонтуються з емоційно-вольової сфери людини. Ідеться насамперед про релігію, мову, освіту та культуру. Саме в такому гуманітарному контексті проект «русского мира» прагнуть застосувати як світоглядно-ідеологічний чинник супроводу політичних і економічних процесів на пострадянському просторі та в країнах колишнього «соціалістичного табору».