Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю

Набагато краще, коли ви відповідаєте за свій професійний розвиток і думаєте про свою кар’єру, як про ряд різних робіт і життєвих досвідів, до яких ви можете обрати відповідні паузи. Хоча особливі перерви не завжди можна спланувати, але їх ідею, звичайно, — так.

Американська демографія рухається у цьому напрямі. Покоління 2000-х зараховують до початку своєї кар’єри перші десять років після школи, чого не робили попередні покоління. Професори Лондонської бізнес-школи Лінда Греттон та Ендрю Скот передбачили появу нової «дослідницької фази», у якій «люди у свої 20 {311} будуть відкритими та експериментуватимуть з різними ролями та вміннями, щоб зрозуміти, що їм краще вдається й що їм дає задоволення». Вони йтимуть на фізичний та підприємницький ризик, на який не наважаться пізніше, та інвестуватимуть у будування зв’язків та новий досвід.

На іншому кінці життя, покоління бейбі-бумерів «залишають» свої роботи, багато хто сподіватиметься на ще кілька десятиліть сил та здоров’я, що чекають попереду. Більшість з них прийдуть до того, що можна дозволити собі більше взагалі не працювати. Де­хто обере перерву, щоб провести час, якого в них не було на дітей, зі своїми онуками. Часто вони стають додатковими помічниками у догляді за дітьми, допомагаючи своїм синам та донькам досягти успіху у власних кар’єрах. Інші стануть вчителями, волонтерами для Корпусу миру, балотуватимуться на посади, працюватимуть у невеликих компаніях, застосовуватимуть свою мудрість та досвід, як консультанти, отримають нові дипломи та організують бізнес з дружиною/чоловіком або друзями.

У процесі робочого розвантаження та узгодження з роботодавцями продовжувати роботу на інших умовах вони проситимуть гнучкий графік, роботу на неповний день, проектну роботу та інші схеми, які покоління 2000-х та всі працівники, що жонглюють домашніми обов’язками, будуть раді підтримати.