Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Та це ж парадокс! «Перші» цивілізації у нашому розумшні мають вигляд ненормальних, таємничих. Давні греки — нормальні, це діти людства, а прадавні єгиптяни, протосеміти, шумери, халдеї — це, за словами К. Маркса, «ненормальні, старі діти» — за віком маленькі, а за досвідом зрілі.
Справа в тому, що так воно і є: в генетичному плані вони, дійсно, є останніми цивілізаціями допотопної доби (четвертого історичного кола людства). Це не що інше, як залишки, осколки великого дивовижного світу — Атлантиди, — що загинув у XII тисячолітті до н. е. «Залишки» Атлантиди багато чого передали народам нової, післяпотопної, доби, а самі, при речені історією, загинули.
Післяпотопне людство почало нове — п'яте — історичне коло. І першими — дійсно першими — у глибинному (генетично-еволюційному) розумінні тут були трипільці! На вашій українській землі виникла перша цивілізація післяпотопного людства, яка започаткувала сучасні європейську і американську цивілізації.
Стародавній Єгипет і Трипілля ніяк не можна порівнювати. Перший — старий, великий, мудрий, але віджилий. Друге — велике, сильне, молоде, яке започаткувало післяпотопне цивілізоване життя людства (принаймні західної його частини), Звичайно, не всі це сприймають, особливо в Німеччині й Росії. І цілком зрозуміло чому. Трипілля — це питання про центр, «пуповину», витоки сучасної цивілізації.
Україна, звичайно, не є «прабатьківщиною аріїв», як дехто вважає. Вже зазначалося, арії вийшли з півночі, їхня прабатьківщина — за «хребтами Рифейськими». Вони прийшли на українські землі і започаткували тут першу цивілізацію людства — «орійську», хліборобську цивілізацію. Це питання потребує подальшого вивчення. Як виявляється, Трипілля було першою цивілізацією не тільки в генетичному, а й у хронологічному плані. Уже 7 тисяч років тому в ареалі Дніпра — Дністра мали місце компактні поселення «міського» типу, була писемність — дві головні ознаки цивілізації. І вам, українцям, про це потрібно знати, цим потрібно пишатись і докладати зусиль, щоб про це знав весь світ.
Отже, арії заснували Трипілля, інші цивілізації післяпотопної епохи (Андронівську культуру, Аркаїм, цивілізації в долині Гангу тощо). Важливо те, що всі вони були «хліборобські», пов'язані з обробітком (оранкою) землі. В тих умовах перехід до хліборобської праці виступав головним чинником соціального прогресу. Допотопні цивілізації (Атлантида) чи її післяпотопний осколок Єгипет не використовували оранку землі як основу свого господарства. Зрошувальне чи підсічне землеробство ґрунтується на інших засадах.
Єгиптянам, писав Геродот, «не потрібно було трудитися, прокладаючи борозни плугом, розпушуючи землю киркою чи займаючись іншими виснажливими роботами на ниві, як це змушені були робити інші народи» [Геродот. История. — С. 84].
Багата пісенна спадщина Аратти розкриває нам не тільки матеріальний потенціал, а й духовну сутність новонародженої цивілізації. Із численних переказів можна зробити висновок, що народжувався світовий хлібороб — ваш великий предок, починала формуватися нова, більш висока духовність, яка ґрунтувалася на поклонінні Сонцю, любові до Людини. Іншими словами, на історичну орбіту виходило якісно нове післяпотопне суспільне утворення з усіма ознаками справжньої цивілізації: поселеннями міського типу, писемністю, релігією Откровения, яка згодом трансформувалася в Учення Христа.
Нову «непоказну» цивілізацію, що виникла на землях Праукраїни, влучно охарактеризував французький вчений Е. Шюре: «Тут були прокляті тирани Атлантиди, їх неправедне життя, зокрема загальна розпуста. Тут був проклятий обтесаний камінь як символ рабства, а необтесаний камінь і вугільні блоки із скель стали символами свободи і єдиними жертовниками, гідними богів. Вони (нові народи — Ю. К.) бажали жити тільки на свіжому повітрі, в хижках із дерева, або навіть у військових колісницях. Вони мешкали серед хвойних і букових лісів, де паслись олені і лосі (додамо — коні, бики-тури, бізони — Ю. К.). Ніяких незграбних храмів-гігантів, покритих металом, де сочиться кров жертв, де виблискують статуї із оріхалка і золота, що приносять підозрілу вдачу, а тільки споконвічний камінь під відкритим небом, на просторих землях, де життя людини регулюється змінами пір року, рухом Сонця і зірок. Атмосферні явища стали відправною точкою в релігійному навчанні» [Шюре Э. Божественная эволюция. — М., 1997. — С. 86–87].