Конан, варвар із Кімерії
- Автор: Говард Роберт Ирвинг
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: "Школа"
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Конан, варвар із Кімерії». Краткое содержание книги:
Мідна монета дзенькнула об дубову стійку.
— Очевидно, тобі не таланило за гральним столом, — мовив Арам.
— А я й не збирався починати з купи срібла. Вранці заплатив тобі за кімнату на випадок програшу. Перш за все треба потурбуватися про дах над головою, аби спокійно провести ніч. Я помітив, що на вулицях Замбули не сплять. Навіть останні жебраки шукають собі діру, у яку прагнуть забитися до настання темряви. Певне, в місті повно злодіїв і вбивць.
Конан сказав це спокійно, без тіні хвилювання, просто як про звичну річ. Потім зробив ковток дешевого вина і слідом за Арамом вийшов із приміщення. Щойно він зник, гравці в кості облишили своє заняття й перезирнулися. У їхніх очах з’явився загадковий вираз. Ніхто не мовив жодного слова, тільки студент з поголеною головою голосно розсміявся, і це був страшний сміх — сміх нелюдського цинізму й знущання. Усі опустили очі, намагаючись не дивитися один на одного. Можливо, наука пошкодила розум стигійського школяра — таке зі студентами іноді трапляється.
Конан ішов за Арамом коридором, освітленим мідними лампами. Кімерійцю було моторошнувато від безшумної ходи господаря. Арам був узутий у м’які капці, на підлозі лежали товсті туранські килими, і Конана не полишало неприємне відчуття, ніби замбулієць не йде, а крадеться.
Наприкінці покрученого коридору Арам зупинився біля дверей, упоперек яких на масивних кронштейнах покоїлася товста залізна смуга. Хазяїн підняв засув і завів гостя до кімнати, маленькі вікна якої — Конан помітив одразу — були взяті в позолочені ґрати. На підлозі лежали килими, канапа й стільці були оздоблені складним різьбленням. Поза всякими сумнівами, ця кімната була набагато краща та зручніша За будь-яку іншу, котру Конан за свої гроші міг зняти в центрі міста. Цей факт був важливий, якщо врахувати, що гаманець кімерійця дуже схуднув за останні кілька днів гульні.
Арам запалив бронзову лампу і звернув увагу Конана на двоє дверей із могутніми замками.
— Цієї ночі ти можеш спати спокійно, кімерійцю, — сказав він, прядучи очима на гостя. Конан забурчав, кинув на канапу голого меча.
— Твої замки й засуви міцні, та я звик спати зі своїм сталевим другом.
Арам нічого не відповів. Тільки перебирав пальцями густу бороду й дивився на страшну зброю. Потім тихо пішов, причинивши за собою двері.
Конан замкнув двері на засув, перетнув кімнату, відчинив інші двері, визирнув. Його кімната була в тій частині будинку, яка виходила на західну дорогу. Звідси можна було потрапити в маленький дворик, обнесений окремою стіною. Стіни, що відділяли дворик від таверни, були досить високі й не мали дверей, але стіна з боку дороги була невисокою, і ворота в ній не були замкнені.
Конан постояв кілька хвилин, відчуваючи тепло від лампи позад себе. Він дивився туди, де дорога зникала серед фінікових пальм. Звідти було чути слабкий шерех листя на легкому вітрі. За гаєм тяглися голі нескінченні піски. На протилежному кінці вулиці чулися слабкі звуки міста, освітленого ліхтарями. А тут було тихо, щось шепотіло листя, тьмяно мерехтіли зорі. За низькою стіною лежала курна дорога, і жалюгідні порожні халупи дивилися плоскими дахами на зоряне небо. Десь там, за пальмовим гаєм, почувся тихий гуркіт барабана.
Конану згадалися похмурі попередження зуагіра, які вже не здавалися безглуздими й фантастичними. Конан знову задумався над таємницею порожніх халуп. Чому жебраки обминають їх?
Він повернувся до кімнати, зачинив двері й опустив засув.
Світло почало тремтіти. Конан міг би заприсягтися, що ще кілька хвилин тому в лампі було достатньо пальмової олії. Тепер же її залишалося обмаль, на самісінькому денці. Кімерієць, що зроду не відзначався поступливістю, хотів був покликати господаря і влаштувати скандал. Але день трапився надто важкий, пора було й відпочити. Конан загасив вогонь.
У темряві він роздягся, витягнувся на дивані. Його м’язиста рука звично відшукала руків’я меча. Втомлено поглянувши на зорі в заґратованому вікні, кімерієць піддався чарівності легкого шелестіння пальмового листя і поринув у сон, куточком свідомості прислухаючись до бурмотання барабана з пустелі… до цього низького бурчання обтягнутого шкірою інструменту, по якому завдавала м’якого удару відкрита долоня чорної руки…
2. НІЧНІ ЛОВЦІ
Конан прокинувся, почувши, що відчиняються двері. Він прокидався не так, як звичайна цивілізована людина — ледача, зніжена, напхана снодійним. Конан прокинувся миттєво. Готовий до бою, з ясним розумом, він виразно й безпомилково визначив звук, що перервав його сон. Він побачив, як відчинилися двері і в отвір, затуливши небо, втиснулася величезна темна фігура з широкими похилими плечима і страшною головою.