Революційна доба в Україні (1917–1920 роки): логіка пізнання, історичні постаті, ключові епізоди
- Автор: Солдатенко Валерій Федорович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Парламентське вид-во
- ISBN: 978-966-611-773-4
- Жанр: История
Электронная книга - «Революційна доба в Україні (1917–1920 роки): логіка пізнання, історичні постаті, ключові епізоди». Краткое содержание книги:
Для науковців, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться і вивчає історію України.
У наступні ж дні Ленін неначе нетерпляче підганяв події, жадаючи якнайскорішого цілковитого розгрому Української Ради. Очевидно, лише так можна пояснити те, що вже 21 січня Голова РНК підготував повідомлення «По радіо всім. Мирній делегації в Брест-Литовську особливо», в якому стверджував, що «Київська Рада впала»354. Особливо наголошував на факт вигнання Ради з Києва Ленін у дні, коли делегація УНР підписувала договір з країнами Четвертого союзу355. Загони головнокомандуючого М. Муравйова в ті дні Голова РНК назвав «доблесними героями визволення Києва»356.
У наступні місяці Ленін у своїх виступах, у підготовлених і підписаних Документах про Центральну Раду не згадує. Чи ж то не вважав її більше скількинебудь серйозною політичною силою, вважаючи, що майбутнє «країни вирішується у двобої місцевих більшовиків і австро-німецьких окупантів, чи просто був до краю зайнятий боротьбою за Брестський мир, обґрунтуванням планів економічного переустрою Росії…
СТАЛІН
II Всеросійський з’їзд Рад 26 жовтня 1917 р. на пропозицію В. Леніна затвердив склад робітничого і селянського уряду (Ради Народних Комісарів). Останньою, тринадцятою значилася посада голови в справах національностей, на яку було призначено Й. Джугашвілі (Сталіна). Мабуть, у момент запровадження ця посада уявлялася хоч і дуже важливою, зважаючи на національну строкатість колишньої імперії, проте не найголовнішою.
Та досить швидко з’ясувалося, що Сталін став однією з ключових, найвпливовіших фігур у Раднаркомі. Думається, є серйозні підстави не погоджуватися з тими авторами (наприклад, Д. Волкогоновим), які вважають Сталіна в розглядуваний період третьорядним більшовицьким діячем. І справа тут не тільки в тому, що зрозуміла антипатія до Сталіна, сталінізму заважала об’єктивно оцінити дійсні якості наркома у справах національностей, хоч і це прикро. Та головне все ж полягає в іншому. В руках Сталіна опинилися нитки зв’язків з більшовицькими, місцевими Радами робітничих, солдатських і селянських депутатів, що вели боротьбу за торжество нового ладу в усіх національних регіонах. Умовно можна вважати його тодішню посаду провідною у справі встановлення влади Рад на місцях.
Такий висновок цілком підтверджують численні факти з діяльності РНК і ЦК РСДРП(б), коли саме Сталіну доручалося вирішення питань щодо всіх національних регіонів, включаючи і національно-державні території майбутньої Російської Федерації. У повній мірі це стосується й України. За останні півтора місяці 1917 року питання про Україну в різних постановках, а головним чином стосовно Ради, виносилися на дев’ять засідань РНК — 16 і 19 листопада. 2, 5, 6, 7, 19, 20, 30 грудня. І лише одного разу у протокольних записах під час розгляду цих питань не значиться прізвище Сталіна (6 грудня). В усіх інших випадках він був доповідачем, готував підсумкові документи, йому ж доручалося втілювати у життя схвалювані рішення.
Як відомо, Й. Сталін значно рідше виступав публічно і в пресі. Але й тут питома вага праць, присвячених Україні, розвитку складних процесів у районі досить значна. Так, з 14 сталінських документів, що з’явилися з 12 грудня 1917 року до 24 лютого 1918 року (вони вміщені в четвертому томі творів Й. В. Сталіна) — рівно половина — 7 — торкались українських сюжетів, передусім Центральної Ради. Дуже промовисті тут уже заголовки виступів і статей: «Про Українську Раду», «Що таке Українська Рада?», «Про Київську буржуазну Раду», «Український вузол» тощо.
Звичайно, є й документи, які не ввійшли до зібрання творів Сталіна, хоч свого часу широко публікувалися в пресі, наприклад, його розмова з С. Бакинським і М. Поршем 17 листопада 1917 р., переговори по прямому проводу, телеграми, які становлять фонд документів Й. Сталіна, про що вже згадувалося вище.
16 листопада 1917 р. Сталін зробив на засіданні РНК повідомлення про передачу українцям деяких історичних цінностей. Було ухвалено доручити Сталіну і Луначарському опублікувати заяву, «що рішення передати ці цінності українському народу непохитне і буде і переведене в дію після обміну думок з Українською Радою»357. Забігаючи наперед, слід згадати, що наступне ускладнення стосунків між РНК і Радою блокувало розв’язання цього питання.