Переслідуваний
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Год: 1991
- Язык: украинский
- Переводчик: Віктор Ружицький
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Переслідуваний». Краткое содержание книги:
— Містере Річардс!
— Слухаю.
— Ми над Ньюарком, штат Нью-Джерсі.
— Знаю,— відповів Річардс. — Я слідкую по карті. Голловей!
Голлоїзей не відгукнувсь, але Річардс знав, що він слухає.
— Вони ввесь час тримають нас на прицілі, так?
— Так,— сказав Голловей.
Річардс подивився на Маккоуна.
— Мабуть, вирішують, чи варто пожертвувати професійним людоловом, який оце серед нас. Уявіть собі, що вони вирішать це питання позитивно. Вигодують собі іншого.
Маккоун загарчав, і Річардс подумав, що це підсвідомий відгук, притаманний усім Маккоуновим предкам аж до тих неандертальців, які воліли непомітно підкрадатися до ворога з важким каменем, аніж, не вдаючись до підступу, зійтися з ним у чесному смертельному двобої.
— Коли ми будемо над відкритою місцевістю, командире?
— Не будемо. Принаймні поки летимо на південь. Зате, коли пролетимо над буровими вишками в Новій Кароліні, опинимося над морем.
— Все, що далі на південь — передмістя Нью-Йорка?
— Приблизно так,— відповів Голловей.
— Дякую.
Внизу світився вогнями Ньюарк, наче жменя жіночих прикрас, недбало кинутих у чорний оксамитовий футляр.
— Командире!
— Слухаю... — Голос у Голловея звучав стомлено.
— А тепер курс просто на захід.
Маккоун підскочив, наче йому хтось дав штурхана. Амелія від переляку аж закашлялась.
— На захід? — перепитав Голловей. У його голосі вперше почулися тривога і страх. — Ви самі напитуєте собі лиха. Ми летітимемо над досить відкритою місцевістю. Вся Пенсільванія між Гаррісбургом і Пітсбургом — це фермерські землі. На схід від Клівленда немає жодного великого міста.
— Ви що, збираєтесь визначати мою стратегію, командире?
— Та ні, я...
— Просто на захід,— коротко повторив Річардс.
Ньюарк хитнувся і зник із очей.
— Ти геть здурів,— сказав Маккоун. — Вони рознесуть нас на друзки.
— Разом з тобою і ще п'ятьма безневинними? І це в нашій шляхетній країні?
— Це буде помилка,— різко промовив Маккоун. — Навмисна помилка.
— Ти хіба не дивишся "Національного вісника"? — посміхнувся Річардс. — Ми не помиляємось. Принаймні з тисяча дев'ятсот п'ятдесятого року не припустилися жодної помилки.
Під крилом проплив Ньюарк, і знову внизу не було нічого, крім темряви.
— Чогось тобі вже не до сміху,— сказав Річардс.
За півгодини почувся голос Голловея. Він був схвильований.
— Річардсе, ми одержали екстрене повідомлення з Гардінга. Дирекція розважальних програм хоче встановити з нами прямий зв'язок. Мені сказали, що у ваших інтересах увімкнути БТБ.
— Дякую.
Річардс подивився на екран і мало не ввімкнув телевізор, але відсмикнув руку, немов спинка переднього крісла була гаряча. Його охопило дивне відчуття жаху і того, що все воно вже було. Це ж однаково, що почати все спочатку: Шійла з її змарнілим обличчям, дух капусти з квартири місіс Дженнер. Галасливі трансляції розважальних програм. "Доларове колесо". "Верхи на крокодилах". Плач Кеті. Ясна річ — про другу дитину не могло бути й мови, навіть якби це все кудись подіти й почати все наново. Навіть народження Кеті було чимось неймовірним.
— Увімкни,— сказав Маккоун. — Може, вони хочуть запропонувати нам... тобі... якусь угоду.
— Заткни пельку,— огризнувся Річардс.
Він чекав, поки все його тіло наповнилося жахом, наче важкою водою. В ньому прокинулось недобре передчуття. Все тіло страшенно боліло. Рана в боку досі кривавила, ноги охляли, ніби їх відібрало. Він не був певен, що зможе підвестися, коли надійде час закінчити цю безглузду виставу.
Крекнувши, Річардс знову нахилився вперед і натис кнопку. На екрані відразу з'явилося напрочуд чітке, яскраве зображення. То було обличчя, на якому застиг вираз терплячого очікування, дуже чорне й дуже знайоме. Ден Кілліан. Він сидів за письмовим столом червоного дерева із символом Дирекції розважальних телепрограм.
— Вітаю,— стиха промовив Річардс.
Він мало не випав з крісла, коли Кілліан випростався й, ошкірившись, сказав:
— І я вас вітаю, містере Річардс...
— Я вас не бачу,— вів далі Кілліан,— зате чую. Ваш пристрій для внутрішнього зв'язку підключено до рації в пілотській кабіні. Мені сказали, що вас поранено.
— Все не так страшно, як здається,— відповів Річардс. — У лісі трохи подряпався.
— Ну звісно,— сказав Кілліан. — Славетна втеча лісом. Боббі Томпсон уже розтрубив про неї сьогодні ввечері. Ну й, певна річ, про ваш останній подвиг. Завтра в той ліс набіжить тьма людей, які будуть раді знайти бодай клаптик вашої сорочки, а якщо пощастить, то, може, й гільзу.