Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу
- Автор: Даймонд Джаред Мэйсон
- Год: 2018
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-948-242-6
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу». Краткое содержание книги:
Ще однією вагомою підставою для оптимізму є японський історичний досвід терплячості та здатності відновлюватися після невдач і поразок (чинник 9), на чому наголошував сінгапурський прем'єр-міністр Лі Куан Ю, чиє критичне висловлювання про Японію я вже наводив вище: «Попри мій досвід японської окупації та ті національні риси японців, яких я навчився боятися, тепер я поважаю їх і захоплююся ними. Їхня колективна солідарність, дисципліна, розум, підприємливість і готовність до жертв заради нації роблять японців потужною продуктивною силою. Усвідомлюючи обмеженість власних ресурсів, вони постійно докладатимуть надзусиль задля досягнення недосяжного. Завдяки своїм культурним цінностям вони будуть одними з небагатьох, хто виживатиме після будь-якої катастрофи. Час від часу на них обрушуються непередбачувані удари з боку сил природи — землетруси, тайфуни, цунамі. Вони ховають своїх загиблих, оговтуються і відбудовуються... Я був вражений тим, як швидко життя поверталося до норми, коли побував у Кобе в листопаді 1996-го, лише через півроку після потужного землетрусу. Японці сприйняли цю катастрофу абсолютно по-діловому і знову зайнялися своїми щоденними справами».
Іншими позитивними чинниками з мого списку, які грають на руку Японії, є свобода вибору, яку має ця країна завдяки своєму острівному розташуванню й відсутності спільних сухопутних кордонів із сусідами (чинник 12), хоча ця свобода певним чином обмежується близькістю Китаю та Кореї по той бік неширокої смуги води; виражена національна ідентичність, гордість і згуртованість нації (чинник 6); дружня підтримка або принаймні приязна нейтральність з боку багатьох торгових партнерів, окрім Китаю та Кореї (чинник 4); наявність взірців, які можуть запропонувати Японії інші країни в плані улагодження проблем, якщо вона вирішить ними скористатися (чинник 5, див. нижче). Додатковими великими перевагами Японії є її економічна потужність, людський капітал, культура та довкілля, про яке йшлося на початку цього розділу.
Зазначені переваги частково нейтралізуються трьома чинниками. Я згадую про них не для того, щоб посилити песимізм, а щоб зосередити увагу на тих принципах, які Японії доведеться змінити, якщо вона хоче успішно подолати свої нинішні проблеми. Однією з перешкод є традиційна засаднича цінність, яка вже стала недоречною з огляду на зміну обставин (чинник 11), а саме спроби Японії забезпечити собі необмежений доступ до світових природних ресурсів, так наче вони й досі безкінечні й невичерпні, замість того, щоб очолити міжнародні зусилля щодо переходу до раціонального використання дедалі бідніших ресурсів. Другою перешкодою є погляд Японії на події Другої світової війни, який фокусується на жалю до самих себе та баченні своєї країни як жертви, відмова визнати свою відповідальність за війну та за військові злочини (чинник 2). В національній політиці, як і в особистому житті, досягти прогресу у вирішенні проблеми не вдасться, заперечуючи власну провину. Японія має взяти приклад з Німеччини і визнати свою відповідальність, якщо вона бажає поліпшити свої стосунки з Китаєм та Кореєю.
Останньою перешкодою є, на мою думку, брак чесної та реалістичної самооцінки в кількох ключових сферах (чинник 7). У цьому плані можна навести два приклади: щойно згадані проблеми імпортованих ресурсів та некритичне ставлення до власної ролі в Другій світовій війні. Ще одним прикладом є хибна впевненість японців у тому, що запобігання зменшенню кількості населення є вкрай важливою проблемою. Так, падіння кількості населення з нинішніх 127 мільйонів до, скажімо, 20 дійсно спричинить багато проблем, але я не бачу жодного негативу в тому, якщо населення зменшиться до 80 мільйонів, навпаки — це буде великим благом, бо зменшиться нагальна потреба в імпортованих ресурсах, яка була прокляттям Японії протягом усієї сучасної історії цієї країни. Японія міцна завдяки своїм численним позитивним сторонам, про які йшлося на початку цього розділу, а не тому, що її нинішнє населення становить 127 мільйонів, як у Мексиці, а не 81 мільйон, як сьогодні в Німеччині.
Сферою, що потребує самооцінки, є також імміграція. Саме її як метод використовують багато країн для подолання проблем, які Японія також вважає серйозними, а саме погіршення відношення кількості молодих працівників до старих пенсіонерів, обмаль наявних варіантів догляду за дітьми, недостатня кількість доглядачів за людьми похилого віку. Одним із варіантів, які могла б використати Японія, є запровадження імміграційної програми на кшталт високоефективної канадської або використання досвіду японських іммігрантів у США та Південній Америці. Протилежний варіант для Японії — продовження суворої антиміграційної політики і застосування деяких очевидних альтернатив, наприклад, нарощування обсягу місцевих трудових ресурсів шляхом усунення добре відомих перешкод, які заважають жінкам працювати, або збільшення кількості тимчасових віз для гастарбайтерів, які доглядатимуть дітей і людей літнього віку. Ці потенційні варіанти подолання проблем є очевидними, і кожен із них має свої переваги й недоліки. Потрібно лише одне: стиснути зуби, досягти консенсусу щодо якогось одного варіанта вирішення проблеми і таким чином вийти з нинішнього глухого кута.
Чи збережуть усі ці питання свою актуальність для Японії через десять років? З реалістичної точки зору проблеми, що стоять нині перед Японією, є менш загрозливими, ніж ті, які вона відчувала, коли довготривала політика японської ізоляції була брутально перервана в 1853 році або коли країна лежала в руїнах у серпні 1945 року. Успішне одужання Японії від тих травм вселяє в мене надію, що сьогодні ця країна знову виявить здатність до вибіркової переоцінки своїх засадничих цінностей, відмовиться від тих, які втратили сенс, збереже ті, які й досі його мають, і змішає їх із якимись новими цінностями, доречними для змінених сучасних умов.
Розділ 9
Що чекає Сполучені Штати в майбутньому? сильні сторони і найбільша проблема
США сьогодні — Багатство — Географія — Переваги демократії — Інші переваги — Політична поляризація — Чому? — Ще одна поляризація
На час написання цієї книги Сполучені Штати не перебувають у стані гострої кризи на кшталт тієї, яка спіткала Японію після непроханого візиту комодора Перрі 8 липня 1853 року Однак більшість американців погодиться з твердженням, що перед США стоять серйозні проблеми. Багато хто пристане також на ту думку, що нашу нинішню ситуацію можна схарактеризувати як млявоплинну кризу — кризу, схожу на повоєнну німецьку або австралійську Наші проблеми — це внутрішні проблеми американського суспільства та політики, а також зовнішні проблеми, пов'язані з міжнародними відносинами.
Наприклад, серед останніх із названих проблем багатьох американців непокоїть довготривала загроза Сполученим Штатам з боку Китаю, який уже має другу після США найбільшу в світі економіку. Населення Китаю майже вчетверо перевищує американське. Його темпи економічного зростання кілька років поспіль перевищували й перевищують не лише американські, а й будь-якої індустріально розвиненої країни. Китай має найбільше у світі військо та другий за величиною (після США) військовий бюджет. Уже півстоліття ця країна володіє атомною зброєю. В деяких сферах передових технологій вона випереджає Сполучені Штати (наприклад, якщо говорити про альтернативні джерела енергії та високошвидкісний залізничний транспорт). Диктаторський уряд Китаю має змогу вирішувати питання швидше, ніж наша демократія, знерухомлена двома партіями та системою стримувань і противаг. Багато американців вважають, що Китай неодмінно пережене Сполучені Штати як в економічній, так і у військові сфері, мовляв, це — лише питання часу. Ми дедалі частіше чуємо заяви, що XXI століття буде азійським, а точніше, китайським.