Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу
- Автор: Даймонд Джаред Мэйсон
- Год: 2018
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-948-242-6
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу». Краткое содержание книги:
Я згоден із тим, що від цих тривог відмахнутися не так просто. З одного боку, впродовж усього мого життя в кожному десятилітті існували підстави вважати, що саме воно, це десятиліття, ставить перед нами, американцями, найбільші виклики, з якими нам іще ніколи не доводилося стикатися, — це були чи то Друга світова війна в 1940-х роках проти Японії та нацистської Німеччини, чи то холодна війна 1950-х років, чи Кубинська ракетна криза початку 1960-х і В'єтнамська війна, що розкраяла американське суспільство навпіл, і так далі. Але навіть попри це я мушу погодитися: нинішнє десятиліття дійсно дає нам підстави непокоїтися як ніколи раніше.
Тому видається доречним після обговорення у розділі 8 імовірного майбутнього Японії розглянути в цьому та наступному розділах, що чекає в подальшому Сполучені Штати. Як і в попередньому розділі про Японію, я буду зосереджуватися лише на американських проблемах. Спершу я опишу довгострокові фундаментальні переваги, які мають США. Говорячи про кожну з переваг, дам стислу характеристику Китаю в цій самій сфері, щоб оцінити реалістичність нашого побоювання того, що час нібито грає на Китай і проти нас. Звісно, крім Китаю є й інші країни, що створюють проблеми для Сполучених Штатів: це, зокрема, Північна Корея, Росія та Афганістан. Але з огляду на тематику цієї книги буде корисніше порівняти США саме з Китаєм, а не з рештою названих країн, які створюють для Сполучених Штатів менш гострі й більш вузькоспрямовані проблеми. Потім я перейду до розгляду тих поточних проблем Сполучених Штатів, які вважаю фундаментальними, — не нагальних проблем, які стосуються виборів 2020 року, а тих, що залишатимуться на першому плані впродовж наступного десятиліття. Як і в попередньому розділі про Японію, я буду говорити лише про конкретні проблеми Сполучених Штатів, а розділ 11 присвячу ширшим світовим проблемам, які зачіпають в тому числі й США. А насамкінець я спробую визначити, чи зможуть перелічені вище дванадцять прогностичних чинників визначити, що допоможе, а що зашкодить нам у подоланні цих фундаментальних проблем.
Оцінювати сильні сторони Сполучених Штатів я почну з того факту нашої дійсності, що ми є і багато десятиліть були найпотужнішою країною у світі, країною з найбільшою економікою. (Китайська економіка вже наблизилася за розміром до нашої, а за деякими показниками навіть вийшла вперед.) Щоб зрозуміти базис нашої великої економіки, пригадаймо факт, наведений у попередньому розділі для кращого розуміння економіки Японії. Валовий національний продукт або дохід є добутком двох чинників: населення країни, помноженого на середню кількість продукції (або доходу) на одну людину. США є провідною країною за обома цими чинниками, тоді як решта країн, займаючи високі місця за одним із них, відстають за іншим.
Населення США, яке на сьогодні становить близько 330 млн осіб, є третім за величиною у світі, поступаючись лише Китаю та Індії. Але ці дві країни та ще 16 країн із 20 з найбільшим населенням мають низький дохід на одну людину (у трьох із них він становить 40 % він американського). У трьох інших багатих країн із цієї першої двадцятки — Японії, Німеччини та Франції населення становить лише від 21 до 39 % американського. Високий показник кількості населення США пояснюється тим, що у цій країні велика територія зайнята родючими землями. Єдині дві більші за площею країни, Канада і Росія, мають значно менше заселення, ніж США, бо значна частина їхньої території розташована в Арктиці, яка непридатна для розвитку сільського господарства, а отже, людей там живе мало.
Може видатися, що мої слова про велике населення США як часткову причину їхньої могутньої економіки суперечать моїм же словам у попередньому розділі про те, що велике населення Японії не є її сильною стороною, а, швидше, навпаки — недоліком. Однак Сполучені Штати багаті на ресурси, самодостатні з точки зору виробництва продовольства та наявності сировинних матеріалів, мають велику територію, а щільність їхнього населення становить лише 1/10 відповідного показника Японії. Натомість Японія не має стільки ресурсів, суттєво залежить від імпорту харчів та сировини, її територія становить приблизно 1/20 території США, тоді як щільність населення більш ніж у десять разів перевищує американську. Тобто Сполученим Штатам значно легше утримувати власне населення, ніж Японії.
Іншим чинником, який сприяє тому, що США займають провідне місце у світі з валового національного продукту, є випуск продукції з розрахунку на одну людину; на цей показник суттєво впливають географічні, політичні та соціальні переваги, про які йтиметься нижче. До альтернативних методів вимірювання випуску продукції на одну людину є ВВП (внутрішній валовий продукт) або ж дохід на одну людину з поправкою (чи без поправки) на розбіжності в паритеті купівельної спроможності (тобто розбіжності між країнами щодо кількості товарів, які можна купити на долар у тій чи іншій країні). За всіма цими показниками США значно випереджають решту країн із великою кількістю населення та потужною економікою. Обігнати США за ВВП з розрахунку на одну людину можуть країни або маленькі (з населенням від 2 до 9 мільйонів осіб — Катар, Норвегія, Кувейт, Сінгапур, Швейцарія та Об'єднані Арабські Емірати), або зовсім крихітні (з населенням від 30 до 500 тисяч осіб — Бруней, Ліхтенштейн, Люксембург і Сан-Маріно). Джерелом багатства цих країн є здебільшого нафта або фінансовий сектор, доходи від яких розподіляються між незначною кількістю людей, що забезпечує високий ВВП або дохід на одну людину, але низький показник валового національного продукту (який є добутком обсягу виробництва продукції на одну людину та кількості населення).
Той факт, що Сполучені Штати мають найпотужнішу в світі економіку, дає їм можливість утримувати наймогутніші у світі збройні сили. Хоча Китай і має більше військових, однак постійні й довготривалі інвестиції США у військові технології та океанські військові кораблі (фото 9.1) з лихвок компенсують перевагу Китаю в кількості військовослужбовців. Наприклад, США мають 10 авіаносців з ядерною силовою установкою, здатних діяти самостійно в різних куточках світу; у Франції є один авіаносець, а решта країн не мають жодного — ані звичайного, ані з ядерною силовою установкою. Отже, США нині є єдиною у світі військовою потугою, яка може втручатися (і втручається) у перебіг світових подій, і це залишається фактом, незалежно від того, подобається комусь таке втручання чи ні.
Сполучені Штати досягли економічного багатства та військової потужності не випадково. Це обумовлюється, окрім уже згаданих переваг великої території та великого населення, перевагами географічними, політичними, економічними та суспільними. Якщо під час прочитання цих рядків у вас виникло відчуття, що я перебільшую, шовіністично вихваляючи сильні сторони Сполучених Штатів, то мушу сказати, забігаючи наперед, що за цими «вихваляннями» підуть сторінки, де я розповідатиму про ті великі проблеми, які стоять перед нами.
У сенсі географії американцям дуже пощастило мати чудову «нерухомість». Всі 48 нижніх штатів США розташовані в зоні помірного клімату, яка є найпродуктивнішою в світі для ведення сільського господарства і найбезпечнішою з точки зору громадського здоров'я. Китай також розташований переважно в помірній зоні, однак більша частина південного Китаю лежить у субтропіках, а інша його частина поширюється й на тропічну зону. А ще в Китаї розташовані найбільше й найвище у світі плато, яке не становить великої цінності для сільського господарства, а також велика територія, зайнята високими горами (включно з шістьма найвищими у світі вершинами), яка в економічному плані не може запропонувати людям нічого корисного, крім альпінізму та прісної води, що стікає у річки з льодовиків.
Ґрунти помірних кліматичних зон є зазвичай більш родючими за тропічні, частково завдяки спадку арктичних льодовиків, які протягом Льодовикового періоду то наступали, то відступали, перетираючи скельні породи і таким чином утворюючи або відгортаючи від нашарувань свіжі ґрунти. Цей процес тривав не лише в Північній Америці, а й у північній Євразії, збагачуючи родючість євразійських ґрунтів. Але особливо ефективним вплив льодовиків був саме в Північній Америці завдяки унікальній особливості її географії, яка не зустрічається більше на жодному з континентів. Щоб побачити цю особливість, досить просто поглянути на мапу світу і швидко описати самому собі форму кожного континенту одним реченням. Ви помітите, що Південна Америка та Африка найширші посередині й звужуються у напрямку Південного полюса, тоді як Євразія та Австралія широкі як у високих, так і в низьких широтах. Однак Північна Америка має унікальну клиноподібну форму, найширшу в напрямку північного полюса і звужену в низьких широтах.