Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Прочее научное » Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу
Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу

Электронная книга - «Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу». Краткое содержание книги:

У своїх попередніх творах «Зброя, мікроби і сталь» та «Колапс» Джаред Даймонд змінив наше розуміння причин, через які цивілізації переживають злети й падіння. А тепер, у завершальній книзі цієї монументальної трилогії, він пояснює, яким чином успішні країни одужують від криз завдяки впровадженню вибіркових змін — механізму пристосування, який значною мірою асоціюється з подоланням особистісних травм. Автор розповідає, як у недалекому минулому сімом країнам вдалося успішно пережити радикальні збурення, пройшовши болісну самооцінку й адаптацію, та розкриває закономірності процесу одужання цих унікальних держав. Та чи здатне людство взагалі навчатися на прикладах минулого? Чи не марнують Сполучені Штати та весь світ свої природні переваги, чи не рухається людство шляхом політичних конфліктів.
1 ... 73 74 75 76 77 78 79 80 81 ... 120
Перейти на страницу:

Така форма вплинула на ґрунти Південної Америки. Кільканадцять разів під час Льодовикового періоду та доби плейстоцену льодовики утворювалися в Арктиці й рушали на південь — як до Північної Америки, так і до Євразії. Завдяки конічній формі Північної Америки великі маси льоду, сформовані на просторах високих широт, сповзали, наче у вирву, до вужчої території і набували більшої ваги, наближаючись до нижніх широт. В Євразії ж, яка не має форми клину, льодовики, утворені у високих широтах, пересувалися на південь до таких само широких територій. Континенти Південна Америка, Африка та Австралія — всі вони закінчуються далеко від Антарктичного кола і тому не могли утворювати крижаного покрову, який рухався б на північ. Тому процес утворення молодих родючих ґрунтів внаслідок наступу й відступу льодовиків був найбільш ефективним у Північній Америці, менш ефективним у Євразії і слабким або взагалі відсутнім на трьох південних континентах. Результатом став глибокий шар родючого ґрунту у преріях, який так здивував і приємно вразив фермерів-іммігрантів з Європи і який зараз утворює найбільший у світі й найпродуктивніший суцільний масив сільськогосподарських угідь (фото 9.2). Таким чином, клиноподібна форма Північної Америки та тривала льодовикова діяльність на її території у прадавні часи в поєднанні з помірною кількістю опадів у наш час на переважній частині континенту є основними причинами високої продуктивності сільського господарства Сполучених Штатів, які є найбільшим у світі експортером продовольства. На відміну від США, Китай має менш родючі ґрунти, суттєво ушкоджені ерозією, а середня густота населення, що в чотири рази перевищує аналогічний показник у США, призводить до того, що ця країна є чистим імпортером харчів.

Іншою великою географічною перевагою Сполучених Штатів вважаються їхні водні шляхи — прибережні та внутрішні. Вони забезпечують економію коштів, бо транспортування морем у 10-30 разів дешевше за перевезення суходолом як автомобілями, так і залізницею. Східний (атлантичний), західний (тихоокеанський) та південно-східний (Мексиканська затока) кордони США становлять собою довгі морські узбережжя, захищені в Атлантиці та Мексиканській затоці численними бар'єрними островами. Всі три узбережжя Сполучених Штатів мають великі вигини, всередині яких розташовані захищені глибоководні порти (фото 9.3), такі як Лонг-Айленд Саунд, гавань Чезапік, гавань Галвестон, гавань Сан-Франциско та Паджет-Саунд. Загалом США поталанило мати багато чудових захищених природних гаваней — на східному узбережжі їх більше, ніж у всій Америці на південь від мексиканського кордону. Окрім того, США є єдиною з великих і потужних країн із виходом і до Атлантики, і до Тихого океану.

Що ж до внутрішніх водних шляхів, то на своєму східному узбережжі Сполучені Штати мають багато коротких судноплавних річок. Але нашим найважливішим внутрішнім водним шляхом є величезна ріка Міссісіпі з її притоками (Міссурі та інші), чий водозбір становить понад половину американської території, включно із преріями, нашою основною житницею (мапа на с. 304). Коли перешкоди судноплавству було усунуто завдяки будівництву каналів і шлюзів, судна з узбережжя Мексиканської затоки отримали змогу запливати вглиб суходолу Сполучених Штатів аж на 1200 миль (фото 9.4). За верхів'ями Міссісіпі розташовані Великі озера — найчисленніша у світі група озер, в яких зосереджено більше засобів судноплавства, ніж в будь-якій іншій озерній групі. Міссісіпі та Великі озера утворюють найбільшу в світі мережу внутрішніх водних шляхів. Якщо додати водний шлях від узбережжя до системи Міссісіпі — Великі озера, то США матимуть більше судноплавних внутрішніх водних шляхів, аніж решта країн світу разом узятих. На відміну від США, Мексика не має жодної великої судноплавної ріки взагалі, а на всьому Африканському континенті є лише одна судноплавна ріка з виходом до океану (Ніл). У Китаю значна коротша берегова лінія (лише зі східного боку), гірші порти, країна не має великої системи озер на кшталт Великих озер у США, і значно менша частка території є доступною через судноплавні ріки. Згадані вище водні шляхи сполучають між собою значну частину Сполучених Штатів, а самі США — з рештою світу за допомогою недорогого водного транспорту.

Ще однією перевагою наших морських кордонів є те, що вони слугують захистом від вторгнення. Може видатися суперечливим те, що я, тільки-но віддавши належне морським узбережжям як ідеальному засобу постачання вантажів, не вказую на них як на майже ідеальний засіб доставки війська. Причина полягає в тому, що, дійсно, дешевше й безпечніше постачати товари кораблем, аніж автотранспортом по суходолу, але тільки тоді, коли люди на суходолі чекають на постачальника і радо зустрічають заздалегідь заплановану поставку. Але доставка морем є витратною та небезпечною, якщо люди, що на вас чекали, починають по вас стріляти. Морські десантні операції завжди вважалися одним із найнебезпечніших видів бойових дій: згадаймо лише 58 % втрат, яких зазнали канадські війська, що висадилися в місті Дьєпп на французькому узбережжі в 1942 році, або 30 % втрат американських морських піхотинців під час захоплення атолу Тарава в листопаді 1943 року. Додатковим захистом для США стали анексовані Сполученими Штатами Гаваї та Аляска, які контролюють підходи до нашого тихоокеанського узбережжя. Решту кордонів країни становлять сухопутні кордони з Мексикою та Канадою, населення та збройні сили яких надто малі, а тому не становлять для нас загрози (хоча на початку XIX століття США довелося повоювати як з Мексикою, так і з Канадою).

Отже, США фактично невразливі для вторгнення. Упродовж існування Америки як незалежної держави жодної спроби навали не було; після американо-мексиканської війни 1846-1848 років США не воювали із власної ініціативи з жодною іншою державою на своєму суходолі. Напади супротивників на материкову частину США були незначними; в цьому плані можна назвати британський рейд на Вашингтон під час війни 1812 року, напад Панчо Вілли на місто Колумбус у Нью-Мексико в 1916 році, один снаряд, випущений японською субмариною по прибережному місту Санта-Барбара під час Другої світової війни, а також шістьох американців, що загинули від начиненого вибухівкою аеростата, запущеного японцями також під час Другої світової. На відміну від США, решта великих країн в останньому столітті або зазнали вторгнення (Японія, Китай, Франція, Німеччина, Індія), або були окуповані (Японія, Італія, Корея, Німеччина), або постали перед загрозою неминучого нападу. В першу чергу це стосується Китаю, який зазнав не лише масштабного вторгнення та окупації з боку Японії впродовж 1937-1945 років, а й був атакований з моря Сполученим Королівством, Францією та Японією в XIX столітті, недавно воював із Радянським Союзом, Індією та В'єтнамом на своїх сухопутних кордонах; а в минулому зазнавав нападів військ із Центральної Азії, причому двом нападникам (монголам і маньчжурам) вдалося повністю захопити весь Китай.

-

Такими є географічні переваги Сполучених Штатів. А тепер розгляньмо політичні переваги, починаючи з того факту, що американська система урядування була демократичною 230 років поспіль — упродовж усього існування США як держави. Китай мав недемократичну диктаторську форму правління всі 2240 років свого існування як держави.

Якими ж є переваги демократії або, принаймні, її потенційні переваги? (Я роблю наголос на слові «потенційні», бо, як ми переконаємося нижче, наша здогадно демократична урядова система втрачає деякі з потенційних переваг, оскільки відхиляється від справжньої демократії.) У наші дні в демократії можна легко розчаруватися, і американці часто заздрять китайській диктатурі з огляду на її здатність швидко розробляти та впроваджувати корисні політичні рішення. Безсумнівно, ухвалення рішень і їх упровадження займають більше часу при демократії, ніж у разі диктатури, бо сутністю демократії є стримування, противаги та ухвалення рішень, що спираються на широкий базис (а отже є часозатратним). Наприклад, для переходу на неетильований бензин Китаю знадобився лише рік, тоді як у Сполучених Штатах на це пішло десять років дебатів і судових позовів. Ми заздримо Китаю, бо він переганяє нас у побудові мережі високошвидкісного рейкового транспорту, систем міського метро та засобів передачі енергії на великі відстані. Скептично налаштовані до демократії індивіди можуть також навести приклади того, як через механізм демократичних виборів до влади приходили катастрофічно лихі лідери.

1 ... 73 74 75 76 77 78 79 80 81 ... 120
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)