Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу

Така форма вплинула на ґрунти Південної Америки. Кільканадцять разів під час Льодовикового періоду та доби плейстоцену льодовики утворювалися в Арктиці й рушали на південь — як до Північної Америки, так і до Євразії. Завдяки конічній формі Північної Америки великі маси льоду, сформовані на просторах високих широт, сповзали, наче у вирву, до вужчої території і набували більшої ваги, наближаючись до нижніх широт. В Євразії ж, яка не має форми клину, льодовики, утворені у високих широтах, пересувалися на південь до таких само широких територій. Континенти Південна Америка, Африка та Австралія — всі вони закінчуються далеко від Антарктичного кола і тому не могли утворювати крижаного покрову, який рухався б на північ. Тому процес утворення молодих родючих ґрунтів внаслідок наступу й відступу льодовиків був найбільш ефективним у Північній Америці, менш ефективним у Євразії і слабким або взагалі відсутнім на трьох південних континентах. Результатом став глибокий шар родючого ґрунту у преріях, який так здивував і приємно вразив фермерів-іммігрантів з Європи і який зараз утворює найбільший у світі й найпродуктивніший суцільний масив сільськогосподарських угідь (фото 9.2). Таким чином, клиноподібна форма Північної Америки та тривала льодовикова діяльність на її території у прадавні часи в поєднанні з помірною кількістю опадів у наш час на переважній частині континенту є основними причинами високої продуктивності сільського господарства Сполучених Штатів, які є найбільшим у світі експортером продовольства. На відміну від США, Китай має менш родючі ґрунти, суттєво ушкоджені ерозією, а середня густота населення, що в чотири рази перевищує аналогічний показник у США, призводить до того, що ця країна є чистим імпортером харчів.

Іншою великою географічною перевагою Сполучених Штатів вважаються їхні водні шляхи — прибережні та внутрішні. Вони забезпечують економію коштів, бо транспортування морем у 10-30 разів дешевше за перевезення суходолом як автомобілями, так і залізницею. Східний (атлантичний), західний (тихоокеанський) та південно-східний (Мексиканська затока) кордони США становлять собою довгі морські узбережжя, захищені в Атлантиці та Мексиканській затоці численними бар'єрними островами. Всі три узбережжя Сполучених Штатів мають великі вигини, всередині яких розташовані захищені глибоководні порти (фото 9.3), такі як Лонг-Айленд Саунд, гавань Чезапік, гавань Галвестон, гавань Сан-Франциско та Паджет-Саунд. Загалом США поталанило мати багато чудових захищених природних гаваней — на східному узбережжі їх більше, ніж у всій Америці на південь від мексиканського кордону. Окрім того, США є єдиною з великих і потужних країн із виходом і до Атлантики, і до Тихого океану.

Що ж до внутрішніх водних шляхів, то на своєму східному узбережжі Сполучені Штати мають багато коротких судноплавних річок. Але нашим найважливішим внутрішнім водним шляхом є величезна ріка Міссісіпі з її притоками (Міссурі та інші), чий водозбір становить понад половину американської території, включно із преріями, нашою основною житницею (мапа на с. 304). Коли перешкоди судноплавству було усунуто завдяки будівництву каналів і шлюзів, судна з узбережжя Мексиканської затоки отримали змогу запливати вглиб суходолу Сполучених Штатів аж на 1200 миль (фото 9.4). За верхів'ями Міссісіпі розташовані Великі озера — найчисленніша у світі група озер, в яких зосереджено більше засобів судноплавства, ніж в будь-якій іншій озерній групі. Міссісіпі та Великі озера утворюють найбільшу в світі мережу внутрішніх водних шляхів. Якщо додати водний шлях від узбережжя до системи Міссісіпі — Великі озера, то США матимуть більше судноплавних внутрішніх водних шляхів, аніж решта країн світу разом узятих. На відміну від США, Мексика не має жодної великої судноплавної ріки взагалі, а на всьому Африканському континенті є лише одна судноплавна ріка з виходом до океану (Ніл). У Китаю значна коротша берегова лінія (лише зі східного боку), гірші порти, країна не має великої системи озер на кшталт Великих озер у США, і значно менша частка території є доступною через судноплавні ріки. Згадані вище водні шляхи сполучають між собою значну частину Сполучених Штатів, а самі США — з рештою світу за допомогою недорогого водного транспорту.