Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Стаття 657. Форма окремих видів договорів купівлі-продажу
1. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
1. Із статті, що коментується, можна зробити висновок про те, що державна реєстрація договорів купівлі-продажу охоплюється поняттям форми договору. Проте це не є підставою для загального висновку такого змісту. Зміст положень Цивільного кодексу дає підстави стверджувати, що державна реєстрація договору виходить за межі поняття форми договору.
2. Договір купівлі-продажу будь-якого нерухомого майна (таке майно визначається в ч. 1 ст. 181 ЦК) підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Частина 3 ст. 191 ЦК поширює правовий режим нерухомості на підприємство як єдиний майновий комплекс. Отже, договір купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Єдиний майновий комплекс структурного підрозділу чи частини підприємства не визнається прямо законом видом нерухомого майна. Але у всіх випадках, коли до складу єдиного майнового комплексу структурного підрозділу чи частини підприємства, що відчужується за договором купівлі-продажу, входить нерухоме майно, договір підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
3. Частина 1 ст. 181 ЦК передбачає тільки можливість поширення законом режиму нерухомих речей на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, а також на інші речі, права на які підлягають реєстрації. Тому за відсутності спеціального закону, який би передбачав нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію договорів купівлі-продажу таких об’єктів, нотаріальне посвідчення не є обов’язковим, а державна реєстрація договорів купівлі-продажу таких об’єктів не здійснюється. Це не виключає реєстрації повітряних суден відповідно до ст. 25 Повітряного кодексу [21], а морських торговельних суден — відповідно до ст. 26 Кодексу торговельного мореплавства [23].
4. Стаття 657 ЦК не є перешкодою для нотаріального посвідчення будь-якого договору купівлі-продажу, якщо сторони договору домовились про це.
5. Відсутність зазначення у ст. 657 ЦК на можливість установлення законом і інших випадків, коли договори купівлі-продажу підлягають нотаріальному посвідченню, не виключає дії спеціальних правил, які встановлені законами, в тому числі прийнятими до введення в дію нового Цивільного кодексу, та які передбачають нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу. З урахуванням цього зберігає чинність положення ч. 2 ст. 27 Закону «Про приватизацію державного майна» [83], яка передбачає нотаріальне посвідчення договорів про подальше відчуження об’єктів приватизації, нехай таким об’єктом був пакет акцій, тобто, майно, що не належить до категорії нерухомого.
6. Відповідно до ст. 657 ЦК державній реєстрації підлягають договори купівлі-продажу нерухомого майна.
7. Від державної реєстрації, що передбачена ст. 657 ЦК та відповідає ст. 210 ЦК, слід відрізняти реєстрацію договорів купівлі-продажу об’єктів приватизації відповідною місцевою радою, що передбачено ч. 7 ст. 23 Закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» [75]. Уведення в дію нового Цивільного кодексу не спричинило втрати чинності ч. 7 ст. 23 названого Закону. Отже, договори купівлі-продажу об’єктів малої приватизації, що належать до категорії нерухомого майна, підлягають державній реєстрації відповідно до ст. 657 ЦК і 210 ЦК, Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів [327], а також реєстрації у відповідній місцевій раді. Проте остання реєстрація прямого цивільно-правового значення не має, а може впливати лише на фактичну реалізацію покупцем своїх прав, яких він набув за договором.
Стаття 658. Право продажу товару
1. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
1. За загальним правилом, право укладання договорів купівлі-продажу належить власникові майна. Це не перешкоджає тому, щоб від імені власника майна діяв представник (ст. 237 ЦК). Винятком із цього правила є надання права продажу майна на підставі виконавчих документів, яке здійснюється відповідно до Закону «Про виконавче провадження» [100], ст. 364 — 370 КТМ [23], законів «Про іпотеку» [156], «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [167].