Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фолио
- ISBN: 978-966-03-7945-9, 978-966-03-8902-1
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти». Краткое содержание книги:
Міністр юстиції П. Малянтович наказує прокурору київської судової палати провести слідство діяльності УЦР та ГС.
В. Винниченко озвучує текст заяви ГС щодо скликання Українських Установчих зборів на засіданні Малої ради. Головні пункти документу:
— генсекретаріат працюватиме над «єдністю Російської Федеративної Республіки»,
— по завершенні роботи над законопроектом про скликання Українських Установчих зборів передасть його на розгляд петроградського уряду.
Озвучивши документ, Винниченко «прочитав свої особисті пояснення з приводу своєї ж промови», які категорично відкидали «будь-які самостійницькі ідеали» УЦР. Разом з тим промовець зробив принципові зауваження, які, фактично, відкидали щойно озвучені політичні постулати. «Як марксист, — запевнив присутніх Винниченко, — я принципіально ніяких абсолютивних політичних цінностей признати не можу. Політичні форми якогось соціального організму залежать від певної комбінації основних факторів — економічних, національних, культурних, історичних і інших. … Коли б комбінація основних факторів складалася так, що надбудова їх, політична форма вимагала б необхідність самостійності, я мусив би признати цю форму, хоч цього для України я не передбачаю».
Генсекретаріат ухвалює «виробити законопроект про заміну старого земства народними радами і управами», тобто зміну основ місцевого самоврядування.
Мала рада ухвалює:
— запровадження комісарів УЦР «при кожній з 15 дивізій, які тепер визначено для українізації»;
— «воля народів до самовизначення може бути виявлена тільки через Установчу раду України і що таким чином виявлена воля народів України буде погоджена з волею всіх народів Росії».
Всеукраїнська рада військових депутатів закликає всі військові частини ігнорувати призначених Тимчасовим урядом київського міського комісара та начальника КВО.
УГВК звертається до Верховного головнокомандуючого О. Керенського з вимогою терміново спростувати інформації про притягнення ГС до судової відповідальності.
В Києві відбувається III Всеукраїнський військовий з’їзд. Участь приймають військовослужбовці воюючих між собою російської та австро-угорської армії. Кількість «делегатів» та процедура їх «обрання» невідомі до сьогодні.
З’їзд ухвалює:
— боротися проти спроб більшовиків передати в Україні владу радам робітничих і солдатських депутатів;
— підтримує «негайне» проголошення громадською організацією Українська Центральна Рада (з невідомою кількістю членів) Української демократичної республіки в «етнографічних межах»;
— перехід всієї повноти влади до УЦР та ГС;
— скликання «суверенних» УУЗ.
Група громадян Російської республіки у кількості 15 осіб, а саме:
— українські соціал-демократи Ф. Матушевський (м), С. Петлюра (м), А. Пісоцький, М. Порш, М. Ткаченко;
— соціалісти-революціонери О. Севрюк, М. Ковалевський, М. Шаповал;
— соціалісти-федералісти А. Ніковський (м);
— більшовики В. Затонський (м), І. Крейсберг, Г. Пятаков;
— російський есер Сараджев,
— бундівець М. Рафес;
— об’єднаний єврейський соціаліст М. Зільберфарб (м)
А також анонімні «представники Київської ради солдатських депутатів і представники Харкова, Катеринослава і Одеси», які назвали себе «закритим засіданням Комітету Центральної Української Ради разом з київськими революційними організаціями», ухвалили антидержавні, незаконні, пробільшовицькі рішення, чим відмовилися підтримати законний центральний уряд у його протистоянні із заколотниками:
— утворення незаконного органу влади — Комітету по охороні революції;
— «розповсюдили» його «юрисдикцію» на всі існуючі законні органи влади;
— відмовилися надалі підпорядковуватися центральному урядові;
— заявили про свою «відповідальність» лише перед громадською організацією, УЦР;
— незаконно розповсюдили свою «юрисдикцію» на 9 губерній Росії, назвавши їх «Україною»;
— включили до складу незаконного органу влади представників політичної сили, яка вчинила державний заколот і незаконно, збройним шляхом захопила владу в державі.