Парфуми
- Автор: Зюскинд Патрик
- Год: 1993
- Язык: украинский
- Переводчик: С. Фрідріх
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Парфуми». Краткое содержание книги:
Герой роману Жан-Батіст Гренуй відверта потвора, яку автор порівнює з кліщем: «…він був такий живучий, як витривала бактерія, і невибагливий, як кліщ, що сидить на дереві, існуючи завдяки одній крихітній краплині крові, яку здобув кілька років тому». І справді, він не тільки не мав особливого таланту, але — що значно гірше — не мав моральних засад, не мав совісті, не жалів нікого й не цінував чужого життя. Звичайно від такої людини усі намагаються триматися якнайдалі. Але що як він їм стає потрібним? Гренуй, не мавши власного запаху, тонко розпізнавав чужі і навіть умів їх компонувати, створюючи чудові парфуми без усяких рецептів. Це було справжнє мистецтво, яким він оволодів. Здавалося б, це прекрасно, бо людина, яка володіє мистецтвом, заслуговує на визнання. Проте не Гренуй. Ним керувала зовсім не любов до мистецтва і не любов до людей. Він ненавидів усіх і того ж часу жадав їхнього визнання. Створивши особливі парфуми, здатні викликати любов до нього, він насолоджувався запахом, якого насправді не мав. Але натовпу було все одно. Перед ними стояв чоловік, засуджений за численні вбивства молоденьких дівчат, запахи яких він вкрав. Він був справжнім монстром, уособленням зла, але вони шаленіли через любов до нього, не розрізняючи митця-злочинця і мистецтва, яке він уособлював…
Сам Ріші, з Лорою та служницею, повернувсь у напрямку Кабрі, де вони влаштували обідню перерву й рушили далі, через гори Таннерону, на південь. Цей шлях видався надзвичайно складним, але лише так можна було обминути Грас і Граський басейн, аби до вечора непомітно дістатись узбережжя... Наступного дня — згідно з планом Ріші — він хотів, щоб їх із Лорою переправили на Лерінські острови, на меншому з яких стояв добре укріплений монастир Сент-Оноре. Там господарювала купка старих, але ще здатних носити зброю ченців, з якими Ріші був добре знайомий, бо вже багато років закуповував і розповсюджував монастирську продукцію — евкаліптовий лікер, зернята пінії та кипарисову олію. І саме там, у монастирі Сент-Оноре, який разом із тюрмою Шато д'Іф та державною в'язницею острова Сен-Маргеріт був найнадійнішим місцем Провансу, він збирався на певний час заховати свою доньку. А сам мав негайно повернутися на узбережжя, обходячи цього разу Грас зі сходу через Антіб та Канн, щоб на вечір того ж дня прибути до Венса. Він запросив туди вже свого нотаріуса, аби підписати угоду з бароном де Бойо-ном про одруження їхніх дітей Лори та Альфонса. Він зробить Бойонові таку пропозицію, яку той просто не зможе відхилити: виплата боргів барона розміром 40000 ліврів, посаг на таку ж суму, кілька земельних ділянок та олійня під Маганоском, щорічна рента розміром 3000 ліврів для молодої пари. Єдина умова Ріші полягала в тому, щоб одруження відбулося за десять днів і молоді відразу ж після весілля оселились у Венсі.
Ріші розумів — така квапливість непомірне підіймає ціну за поєднання його дому з домом цих Бойонів. Якби мав час для вичікування, то заплатив би за це значно менше. Тоді баронові довелося б випрошувати в багатого купця дозволу на цей шлюб, бо ж слава про Лорину вроду постійно зростала б, як і багатство Ріші та фінансова вбогість Бойонів. Але вже нехай! Не барон був у цій справі його суперником, а невідомий убивця. Ось кому треба було дозолити. Заміжня жінка, позбавлена цноти і, може, навіть вагітна не пасуватиме в його вишукану галерею. Остання клітинка мозаїки залишиться порожньою, Лора втратить для вбивці будь-яку цінність, його старання зазнають поразки. І він повинен відчути всю її гіркоту! Ріші хотів одсвяткувати весілля в Грасі з величезною помпою і в усіх на очах. І навіть, якщо він не знає свого суперника й ніколи його не побачить, йому буде приємно знати, що той присутній на цій події і змушений власними очима споглядати, як у нього з-під носа викрадають омріяну здобич.
План був тонко продуманий. І ми знову мусимо захоплюватися чуттям Антуана Ріші, завдяки якому він так близько підійшов до істини. Бо й насправді, шлюб Лори із сином барона де Бойона означав би для граського вбивці дівчаток цілковиту поразку. Але план ще не був здійснений. Ріші ще не сховав свою доньку під рятівним вінцем. Він ще не переправив її в надійний монастир Сент-Оноре. Троє вершників ще долають негостинні гори Таннерону. Часом дороги були такі погані, що доводилося йти пішки. Все відбувалося дуже повільно. Надвечір сподівалися прибитись до моря біля Напулі, маленького поселення на захід від Канна.
В той час, коли Лора Ріші разом зі своїм батьком полишали Грас, Гренуй перебував в іншому кінці міста, мацеруючи жонкіль у майстерні пані Арнульфі. Він був сам і в доброму гуморі. Його перебування в Грасі доходило кінця. День тріумфу був попереду. В повітці, в оббитій ватином скриньці, лежало двадцять чотири малесенькі пляшечки з краплинами аури двадцяти чотирьох дівчат — найцінніші есенції, здобуті Гренуєм минулого року методом холодного жирового анфлеражу тіла, настоювання волосся та одягу, вимивання та дистиляції. А двадцять п'яту, найсмачнішу й найважливішу есенцію він хотів отримати сьогодні. Вже приготував горнятко із старанно очищеним жиром, хустину із тоненького полотна, цілу сулію спирту для цієї останньої путини. Грунт було прозондовано якнайдетальніше. На небі зійшов молодик.
Гренуй зрозумів, що спроба злому в добре захищений маєток на вулиці Друа була б безглуздою. Тому хотів ще присмерком, поки не зачинять ворота, шаснути на подвір'я й під прикриттям відсутності власного запаху, що наче шапка-невидимка охороняла його від сприймання людиною й твариною, заховатися там в якомусь закутку. Пізніше, коли всі поснуть, він, ідучи за компасом свого носа, підніметься в її кімнату. Обробить усе там, на місці, промащеним полотнищем. Тільки волосся й одяг, як завжди, забере з собою, оскільки ці речі вимивалися винним спиртом, що було набагато зручніше робити в майстерні. Кінцеву переробку помади та видистйлювання концентрату він планував на наступну ніч. І якщо все мине добре — а в нього не було жодної причини сумніватися в тому, — тоді післязавтра, будучи власником всіх есенцій для найкращих парфумів світу, він залишить Грас найзапашнішою людиною на землі.