Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія

— Аббатиса говорила, що ейдж не діє на тих, ким володіє соноходець. Тому я вибрала ніж. Соноходець чи ні, ніж завжди відмінно діє, — Рікка знову підняла голову і показала її Верні. До закривавленої шиї прилип папір. — Я провела ножем по горлу і навколо шиї. Сестра трохи побилася, але я міцно тримала її, і вона швидко померла. На одну мить все стало чорним, таким чорним, як серце Володаря. Немов весь підземний світ охопив нас.

Верна не могла дивитися на голову Сестри, яку давно знала, і думала, що вона присвячена Творцеві, світлу життя. Але ця Сестра вибрала посвяту смерті.

— Володар сам прийшов забрати її, — прошепотіла Верна.

— А… Ну, не думаю, що коли помирає Сестра Світла, відбувається таке ж, — як здалося Берні, саркастично вимовила Рікка. — Я ж сказала тобі, це була Сестра Тьми.

— Сказала, — кивнула Верна.

Генерал Мейферт дружньо ляснув Морд-Сіт по плечу.

— Спасибі, Ріккі. Піду віддам розпорядження. Якщо Джеган зібрався рухатися, через кілька днів він буде тут. Нам потрібно підготувати перевали.

— Перевали треба втримати, — вимовила Верна і тихо зітхнула. — До кінця.

Ордену доведеться йти через гори, щоб завойовувати Д'Хару. Через гори є кілька перевалів. Верна і Сестри як могли запечатали їх. Вони обрушили за допомогою магії камені на проходи, зробивши їх недоступними. У важкодоступних місцях завалити дорогу, залишивши загарбникам єдиний шлях — дертися по стінах гір. Люди всю зиму працювали над тим, щоб зробити недоступними і стіни. На вершині стін були збудовані укріплення, з яких можна було скидати на ворогів камені. Скрізь Сестри поставляли магічних пасток, пройти які було б кривавим випробуванням, а після пасток армію Ордена зустріли б захисники на стінах.

У Джегана є Сестри Тьми, які можуть зруйнувати і щити, і розібрати кам'яні завали, користуючись магією Збитку, але Верна сильніша від них принаймні в Магії Приросту. Крім того, вона поділила силу між Сестрами, щоб створити заслони, які буде важко подолати. Значить, соноходець наступає. Ні Верна, ні Сестри, ні армія Д'Хари не зможуть протистояти незліченним полчищам Джегана. Він не здригнеться і накаже своїм людям іти через перевали, нехай навіть вони будуть на сотні футів завалені тілами полеглих. Життя солдата для нього нічого не варто.

— Я скоро повернуся, Верна, — промовив генерал. — Треба зібрати офіцерів і Сестер, переконатися, що всі готові.

— Звичайно, — відгукнулася аббатиса.

Генерал і Ріккі зібралися йти.

— Ріккі, — покликала Верна. Вона показала на столик. — Будь так люб'язна, забери з собою голову спочилої дорогої Сестри.

Ріккі зітхнула, її груди ледь не вивалилися з корсета, а лице прийняло страдницький вираз. Морд-Сіт знову запхнула голову в мішок і зникла разом з генералом.

Верна сіла і сперлася чолом на руки. Всьому приходить кінець. Закінчилася холодна, але мирна зима. Джеган розбив зимовий табір по інший бік гір, але досить далеко, щоб можна було здійснювати вилазки проти його війська. Як і минулого літа, коли загинув Уоррен, наступала тепла пора року, чим не може не скористатися Орден. Все починається знову. Вбивства, терор, битви, відступу, голод, виснаження.