Амністія для Хакера
- Автор: Волков Олексій
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 978-966-2938-94-4
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Амністія для Хакера». Краткое содержание книги:
Дізнавшись про свою смертельну хворобу, головний герой вирішує мститися людині, яка колись зруйнувала йому життя. Але у відведений долею час він встигає перекваліфікуватись із комп’ютерного новачка на хакера, вийти на слід великих грошей, викрити злочинців, знайти справжнє кохання та врешті відновити справедливість. А несподівану розв’язку твору не вдасться відгадати навіть найкмітливішим поціновувачам жанру!
Вираз її обличчя змінився. Тепер Борис побачив на ньому очікування чогось невідомого, навіть побоювання. Вона хвилювалася, думаючи про те, що зараз почує.
— Так от, — вів далі Борис, — проблема виглядає таким чином: відсутність житла — раз, засобів до існування — два, невизначений соціальний статус — три.
— Останнього зовсім не зрозуміла… — зауважила Наталя.
— Тебе ж розшукують! — пояснив Борис. — У квартирі два трупи, забула?
— І мене шукатимуть за підозрою у вбивстві?!
— Принаймні підозрюючи, що тобі відомо, хто це зробив. А якщо навіть уявити, що ті, хто посилав двох головорізів, кинулися їх шукати і, знайшовши там, тихенько забрали, — це проблеми не вирішує. Тоді тебе шукатиме не міліція, а вони самі. І невідомо, що гірше. Адже їм ці дискети вкрай потрібні.
— То віддати їм!
— Кому їм? — скипів Борис. — Повісиш оголошення? Слухай, ми вирішуємо серйозні справи, то давай серйозно. Добре?
— Добре… — погодилася вона.
— Так от, перші дві проблеми вирішуються досить легко. Квартиру ми купуємо в будь-якому місті України, бажано якомога більшому і чимдалі звідси. Гроші є, тільки поїхати й купити. Лишиться і тобі на перший час, поки вирішиш, чим далі займатимешся. А от третє… Гадаю, щоб зовсім загубитись, потрібне нове прізвище, паспорт, усе як належить. Найлегший варіант — можу запропонувати тобі своє, оскільки воно поки що ніде не фігурує. Робиться елементарно. Оформляється шлюб — не тут, звичайно, десь в іншому місті, там, де за гроші це зроблять тихо і мирно. Є колега, який може допомогти. Старе, дівоче прізвище, як відомо, у новому паспорті не вказується. От і все. Щоправда, на це потрібен певний час. Та й певний ризик все-таки є. Можливо, краще зробити фальшивий паспорт.
— Фальшивий?!
— Саме так. Він від справжнього нічим не відрізняється, хіба що провести експертизу. А цього ніхто не робить, особливо якщо ти живеш тихо і не пхаєш носа, куди не слід.
— А де ви його візьмете? — не зрозуміла Наталя.
— Є люди, які такі речі організовують. І наші, й закордонні паспорти. Знаю їх ще по своїх закордонах. А де вони беруть — хто їх знає… Хтось заробляє і в такий спосіб.
— А якщо викриють?
— Хто викриє? — здивувався Борис. — Люди з такими паспортами через кордони регулярно їздять, митниці проходять — і нічого. А ти хіба до бібліотеки підеш записатися. Залишаєшся з житлом у новому місті та з новим прізвищем. Практично починаєш життя спочатку. Років за два забудеш і старе прізвище, й це місто.
— А ви… збираєтеся мене кидати? — після паузи запитала вона, не дивлячись на нього.
— Ну… якби ти все про мене знала, — скрушно мовив Борис, — то сама б мене покинула. Можливо, навіть пішла б просто зараз не знати куди. Так що не варто це так називати. То як мій план? На його виконання потрібно близько місяця. І починати слід чимскоріше. Я вже вирішив. Завтра замовляю паспорт. Усе це кидаю к бісовій матері, їдемо. Тобі залишилося тільки обрати місто.
— А що будете робити ви? — знову запитала вона. — Після того, як влаштуєте мене?
— Ну, це вже залиш, будь ласка, мені. До того ж спілкування зі мною — річ небезпечна.
— Не така вже й небезпечна…
— Слухай і не говори. Небезпечна. Завершити його якнайшвидше — у твоїх інтересах.
— І я… що, ніколи більше вас не побачу?
Після цих слів Наталя дозволила собі зиркнути на нього.
— Обіцяю тобі, — сказав Борис. — Стосовно цього можеш не сумніватися.
Вона повільно підвелася і пішла з кімнати.
— То я не почув відповіді! — крикнув Борис їй навздогін. — Ми починаємо виконання цього плану? Скажи хоч…
— Що мені казати? — якимось чужим голосом відповіла вона. — Ви ж усе вирішили за мене…
Двері зачинилися.
Дискети лежали розсипані на столі перед монітором, а він сидів, підперши рукою голову. У сусідній кімнаті працював телевізор. Наталя клацала дистанційкою, змінюючи канали. Це тривало цілий день. Він уявляв її у кріслі перед екраном, вкриту простирадлом, із сумом в очах. Як усе заплуталося! Їхні стосунки набули того небажаного відтінку, на який він аж ніяк не розраховував і якого віднедавна почав боятися. Хоча, напевно, тепер уже боятися пізно. Ніяк не бажаючи завести події в таке русло, він усе-таки це зробив. Відчув прихильність до жінки, яка сиділа зараз перед телевізором у сусідній кімнаті. Зробив те, що тепер страшенно заважатиме. Тому потрібно завершити все якнайшвидше. Якби знати, що тут без нього нічого не станеться, то поїхав би сам, уже завтра, у те місто, не знати ще яке. Купив би квартиру, можливо, навіть підготував оформлення фальшивого паспорта. Цей процес можна прискорити, адже гроші роблять усе. Чи одразу взяти її з собою?