Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності

Суперечки щодо рівного права на шлюб для гетеросексуальних і гомосексуальних пар у Норвегії у 2008 році свідчать про те, що ставлення до одностатевого сексу більшості норвезьких християн менш ніж за декілька десятиліть повністю змінилось. У свідомості суспільства цей факт був частково затьмарений захистом ЗМІ традиційно негативного християнського погляду з цього питання. Це призвело до обурення з-поміж громадян, що обстоювали незмінність шлюбу, ба навіть до погроз убивством парламентарям й іншим особам, які підтримали новий закон про шлюб241. У 1993 році цей закон був ухвалений голосами найменш можливої більшості в Стортинґу. У 2008 році 66 відсотків депутатів парламенту виступали за одностатеві шлюби242, переважна більшість належала до різних конфесій. Фактично в Стортинґу одноголосно вирішено, що гомосексуали мають право брати шлюб або узаконювати партнерські відносини. У 1993 році Християнсько-демократична партія була єдиною силою, яка одноголосно виступила проти закону про партнерство, а в 1996-му доклала зусиль, щоб його скасували243. Однак у 2008 році впливові члени партії стверджували, що «закон про партнерство повинен бути пролонгований, щоб забезпечити гомосексуалам обов’язкові правові рамки навколо їхніх стосунків»244. Ця точка зору була офіційно підтримана Партією прогресу та декількома окремими представниками Консервативної партії та Центральної партії, які самі не підтримували закон про шлюб. У цей час 57 відсотків од загальної кількості населення виступали на захист закону про шлюб (з них 87 відсотків формально були християнами)245. Зростаюча підтримка партнерських стосунків іще раз показує, що для більшості норвезьких християн гомосексуальність не є головним релігійним питанням.

Деякі впливові християнські організації та їхні лідери заявили, що одностатевий шлюб узгоджується з християнством. Коли єпископи Солвеіг Фіске в Хамарі й Тор Б. Йорґенсен у Південному Голуґаланді публічно встали на захист одностатевих шлюбів, єпархіальна рада схвалила це рішення246. Богословський факультет Університету Осло зазначив, що новий закон «відповідає нормам модернізації ідеї шлюбу та є актуальною інтерпретацією християнської віри»247. Церковна міська місія (Kirkens Bymisjon) підтримала пропозицію з таким твердженням: «З урахуванням фундаментальних цінностей: справедливості, турботи та гідності, що для Церковної міської місії випливає з християнської віри в Бога як творця та животворця, — ми поставили собі за ціль забезпечити геям і лесбіянкам права, підтримувати геїв і лесбіянок, щоб вони могли відкрито жити й активно виступати проти дискримінації»248. Норвезька унітаріанська церква в цьому контексті зазначила, що «одностатеві шлюби повинні бути визнані законом й за всіма правовими аспектами не відрізнятися від гетеросексуального шлюбу»249. Студентська федерація християн Норвегії також підтримала пропозицію з твердженням, що «ніхто не може бути підданий дискримінації, у церкві чи в суспільстві, за ознакою статі, сексуальної орієнтації, раси чи соціального походження»250. Норвезькі квакери виступили з таким повідом­ленням: «Ми підтримуємо, що ця форма партнерства відповідає волі Божій і любові Божій… Для Бога немає нічого неможливого, і, отже, було б нешанобливим відкидати можливість того, що дух може вести до шлюбу людей однієї статі»251.