Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності

У Південній Африці й англіканська церква, й Південно-Африканська рада церков надали для всіх парафій загальну пораду щодо юридичного визнання одностатевих шлюбів у країні, хоча й підкреслили, що їхня політична підтримка не пов’язана з релігійним визнанням подібних шлюбів267. А такий релігійний акт, як два весілля — Кевіна Бурасси і Джо Варнелла та Елейн і Енн Вотур — у метропольній общинній церкві в Торонто 14 січня 2001 року, ініціював процес, який привів до легалізації одностатевих шлюбів у Канаді268.

У багатьох, переважно католицьких і протестантських, країнах більшість виступає за одностатеві шлюби. Опитування країн Європейського Союзу в 2006 році показало, що в Нідерландах, Швеції, Данії, Бельгії, Люксембургу, Іспанії, Німеччини та Чехії відсоток тих, хто підтримує одностатеві шлюби, коливається від 52 до 82269.

Переконання, що гомосексуали мають право брати шлюб, не обмежується єврейськими та християнськими країнами. Верховний Суд індуїстського Непалу ухвалив, що одностатеві пари мають право брати шлюб, але влада досі не прийняла остаточного рішення270. Буддійський король Камбоджі Сіанук підтримав одностатеві шлюби, проте вони досі не закріплені в законодавстві271.

Низка чинників вплинула на розвиток більш позитивного ставлення до гомосексуалів. Можна згадати аргументи, висунуті на основі законодавства в галузі прав людини, та заборону на дискримінацію геїв і лесбіянок, або аналогії щодо інших традиційно пригноблених груп, або такі дійсно нагальні проблеми, як оподаткування, успадкування та соціальне забезпечення, з якими стикаються одностатеві пари, якщо вони не мають права брати шлюб. Історик Джон Босуелл зробив не досить точне порівняння між церковним благословенням пар друзів у Середні віки з одностатевими шлюбами272. Це виявився один із чинників, який вплинув на дискусію щодо одностатевих шлюбів серед ліберальних християн в 1990-ті роки, принаймні в Північній Америці, де ця дискусія триває найдовше.

Послідовники низки релігій у країнах, де досі не було серйозної дискусії на тему рівного статусу гетеросексуального та гомосексуального шлюбів, здійснили практичні кроки для вирішення цієї проблеми або вказали на давні традиції. Коли газета міста Кано в Північній Нігерії опублікувала статтю про одностатеві шлюби як західний феномен, це викликало протест із боку членів гей-спільноти міста, які наполягали на тому, що одностатеві подружні пари були звичайним явищем у мусульманській культурі народу хауса273. У 1980-ті роки декілька чоловічих пар Пакистану взяли шлюб за мусульманськими звичаями, хоча жоден із цих шлюбів не був офіційно визнаний владою274. Хіджра, й кастровані, й не кастровані, іноді одружуються з іншими чоловіками, знову ж за мусульманськими обрядами275. Індуїстські священики в Індії в 1990-ті — 2000-ні роки одружили кілька одностатевих пар згідно з традиційними весільними ритуалами як усередині, так і поза храмами. Ставлення сім’ї та друзів варіювалося від повністю негативного до абсолютної підтримки, в останньому випадку вони приєднувалися до традиційних весільних урочистостей276.