Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: ООО Издательство “Добрая книга”
- ISBN: 978-5-98124-561-9
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)». Краткое содержание книги:
У вересні 1959 року в США була прийнята на озброєння МБР Atlas D. Дальність - 14 500 км, заряд - півтори мегатони, час підготовки до старту 15-20 хвилин. Дальності польоту цілком вистачало, щоб із території США завдавати ударів по СРСР. Ракети Atlas D зберігалися в ангарах у горизонтальному положенні. Перед стартом їх вивозили з ангару (вгорі), піднімали у вертикальне положення і готували до запуску (внизу). Було розгорнуто 32 стартові комплекси для цих ракет.
Бетонні сховища для наступної модифікації Atlas Е зводили не на поверхні землі, а в підземних укриттях. Це різко підвищувало захищеність ракет у разі ядерного нападу. Ударна хвиля ядерного вибуху проходила над укриттям, не завдаючи шкоди. Стартових комплексів цього типу розгорнули стільки ж - 32.
А для наступної моделі Atlas F будували надміцні підземні шахти глибиною 80 метрів. Шахта витримувала потужні навантаження навіть у тому випадку, якщо ядерний вибух відбувався в безпосередній близькості від неї. Ракети в шахтах зберігались у вертикальному положенні, в будь-який момент готові до старту. Таких шахт було введено в дію 80, в тому числі 71 - до початку Карибської кризи.
На знімку: ракета Atlas F на стартовому столі перед випробувальним польотом (випробувальні пуски проводилися з наземних стартових комплексів).
Розгортання з'єднань міжконтинентальних балістичних ракет було справою новою, незвичною, таїло в собі багато ризику, неясності й невизначеності. Тому керівництво США вирішило підстрахувати себе створенням ще однієї міжконтинентальної балістичної ракети «Титан»: нехай інша корпорація незалежно від першої створює щось подібне. Роботи зі створення ракет «Атлас» і «Титан» йшли паралельно.
У лютому 1959 року в США було здійснено перший пуск ракети «Титан». Дальність польоту - 10 200 кілометрів. Заряд - 3,75 мегатони. Крім бойової частини, ракета несла помилкові цілі. Кругове ймовірне відхилення - не більше двох кілометрів. У 1960 році ракета була прийнята на озброєння. Стартові комплекси представляли собою справжні підземні міста з дуже високим ступенем захищеності. Нічого подібного не було створено ніде у світі навіть на початку третього тисячоліття. Кожен стартовий комплекс - три ракети. Три таких комплекси - ескадрилья. Всього було розгорнуто шість ескадрилей - 54 пускові установки. Ще один стартовий комплекс із трьома шахтами використовувався для експериментальних пусків та підготовки розрахунків. Але й він міг бути використаний як бойовий.
У 1960 році була прийнята на озброєння ракета «Титан». Дальність польоту - 10 200 кілометрів, заряд - 3,75 мегатони. Перед Карибською кризою були розгорнуті 54 пускові установки таких ракет. Їх стартові комплекси виглядали як справжні підземні міста з дуже високим ступенем захищеності. Стикування головних частин, заправлення і приготування до пуску виконувались у підземних спорудах; безпосередньо перед пуском над шахтою розкривалися дві стулки по 125 тон кожна, ракета підйомником виносилася на поверхню і тут же стартувала (внизу).
Ракета «Титан-2» мала принципово нові бойові можливості. Дальність - 15 тисяч кілометрів, заряд - 9 мегатон, готовність до пуску до 60 секунд. Паливо - тривалого зберігання: заправив, опустив у шахту і горя не знай. Це дозволило рознести пускові установки на великих площах і цим значно підвищити їх невразливість. Було вирішено розгорнуто три позиційні райони ракет «Титан-2» по 18 шахтних пускових установок у кожному районі
У Радянському Союзі жодна ракета середньої дальності (тобто з дальністю польоту від 2 до 5 тисяч кілометрів), а тим більше - з міжконтинентальною дальністю (тобто такі, як американські «Атлас» і «Титан»), у той час підземних укриттів не мала. Це означало, що якщо Радянський Союз завдасть перший ядерний удар, то він гарантовано отримає удар у відповідь. Але у випадку, якщо перший удар завдасть Америка, Радянському Союзу відповісти буде нічим.
Тим часом під гуркіт хрущовського каблука Конгрес США схвалив асигнування на розгортання міжконтинентальних балістичних ракет «Титан-2». Ракета мала принципово нові бойові можливості. Дальність - 15 000 кілометрів. Заряд - 9 мегатон. Паливо - тривалого зберігання: заправив, опустив у шахту і горя не знай. Застосування висококиплячого рідкого палива дозволило не тільки скоротити готовність до пуску до 60 секунд, але й розмістити пускові установки на більшій відстані одна від одної, тобто перейти до системи одиночного старту і цим різко підвищити їх невразливість. Одним термоядерним вибухом було неможливо знищити відразу дві шахти. Та й одну шахту було знищити зовсім не так просто. Шахти для «Титанів» міцні. Кришка шахти важить 740 тон. Була потрібна особлива точність влучення в безпосередній близькості від шахти. Було вирішено розгорнуто три позиційні райони ракет «Титан-2» по 18 шахтних пускових установок у кожному районі.